Завдяки уродженцю Ромнів з’являлись видатні фізики та письменники

Пам’ятаєте?:  

         Главный академик Йоффе

         Доказал: коньяк и кофе

         Вам заменит спорта профи-

                                          -лактика.

Щоправда, сьогодні деякі дослідники вважають, що в пісні згадується знайомий Висоцького Леонід Іоффе, автор докторської дисертації "Вплив обмеження рухливості на роботу серцево-судинної системи". Проте й у цьому випадку Абрам Федорович не втрачає свого значення у науковому (та й не тільки) світі.

Абрам Федорович Іоффе народився 17 (29 за н.ст.) жовтня 1880 року в місті Ромни (тоді Полтавської губернії) в сім'ї купця другої гільдії Файвіша (Федора Васильовича) Іоффе і Рашель Абрамівни Вайнштейн. Закінчив реальне училище, потім – Санкт-Петербурзький Технологічний інститут. У 1903-1906 роках навчався також у Мюнхенському університеті під керівництвом Вільгельма Рентгена, отримав ступінь доктора філософії.

Після повернення в Росію почав роботу в Технологічному інституті, де пропрацював більше сорока років. У 1913 році захистив магістерську ("Елементарний фотоелектричний ефект") дисертацію і отримав звання екстраординарного професора, в 1915 році захистив докторську дисертацію. У 1918 році обраний членом-кореспондентом, а з 1920 року – дійсним членом Академії Наук. У 1926-1929 і в 1942-1945 роках був віце-президентом АН СРСР. Створив Фізико-механічний факультет Технологічного інституту.

У 1918 році Іоффе спільно з М. І.Немінової створив у Петрограді Рентгенологічний і радіологічний інститут і очолив його фізико-технічний відділ. Незабаром з цього відділу виник самостійний Фізико-технічний інститут АН СРСР, директором якого став Іоффе. Ленінградський Фізтех став провідним інститутом радянської фізики.      

У 1950 році, під час кампанії "боротьби з космополітизмом", Іоффе був знятий з поста директора інституту. Заснував у 1952 році Лабораторію напівпровідників, яка через два роки перетворилася в Інститут напівпровідників АН СРСР.

Його наукові праці були присвячені вивченню електрона, фізики твердого тіла, напівпровідників. У 1911 році визначив заряд електрона, провівши досліди аналогічні експериментам американського фізика Роберта Міллікена. Проте роботи Іоффе були опубліковані лише в 1913 році, тому слава першовідкривача дісталася Міллікену (Нобелівська премія з фізики, 1923).

Наш земляк відкрив і виміряв магнітне поле катодних променів, виявив внутрішній фотоефект кристалів, відкрив механізм електропровідності іонних кристалів, пояснив величини реальної міцності кристалів ("ефект Іоффе"), відкрив ефект переривчастої деформації кристалів, супроводжуваної акустичної емісією, створив теорію тунельного випрямлення на межі метал-напівпровідник , досліджував електропровідність напівпровідників в сильних і слабких полях.

Помер Абрам Федорович Іоффе в Ленінграді 14 жовтня 1960 р., не доживши два тижні до свого 80-річчя.

Його по праву називають "батьком радянської фізики". Число його учнів, які стали відомими вченими, досягає декількох десятків. Зусилля Іоффе в чому поставили вітчизняну фізику на світовий рівень і підготували тріумфальні успіхи радянських вчених в 1950-х - 1960-х роках. Серед заснованих ним наукових установ, крім фізтеху та Інституту напівпровідників також є агрофізичні інститут, Середньоазіатський геліотехнічні інститут в Самарканді, фізико-технічні інститути в Томську, Харкові, Дніпропетровську.

Під час Великої Вітчизняної війни А. Ф. Іоффе призначений головою Комісії з військової техніки, а потім також головою військової і військово-інженерної комісії при Ленінградському міськкомі партії. 7 липня 1941 наказом А.Ф. Іоффе в ЛФТІ встановлювався 11-ти годинний робочий день. Вченим належало забезпечити науково-дослідні роботи з оборонної тематики. Тільки за два перших місяці війни комісія при міськкомі розглянула 847 пропозицій, багато з яких були реалізовані.

Так, дерев'яні горищні конструкції міських будинків були оброблені спеціально розробленим розчином, що перешкоджає їхньому загорянню. Це різко знизило ефективність використання ворогом запалювальних бомб.

У серпні близько 70 співробітників на чолі з А.Ф. Іоффе були евакуйовані до Казані, де почали працювати на території Казанського університету.

Співробітники ЛФТІ створили систему розмагнічування кораблів ("система ЛФТІ"), яка дозволяла убезпечити військові кораблі від морських магнітних мін. Роботи над нею були розпочаті ще до війни. Жоден з кораблів до діяла "системою ЛФТІ" не підірвався на магнітній міні. У 1942 році шість співробітників ЛФТІ за розробку цієї системи були удостоєні Сталінської премії 1 ступеня. Також фізтехівці створювали прилади нічного бачення, радіолокаційні установки для виявлення літаків і кораблів, нові типи танкової броні, термоелектричні генератори для партизанських радіостанцій. Щоб забезпечити функціонування "Дороги життя" на льоду Ладозького озера, в ЛФТІ створили прилади запису коливань льоду – "прогібографи".

Три цікаві факти про Абрама Іоффе

• Військовий інженер Олександр Казанцев показав А. Ф. Іоффе проект електромагнітної гармати, здатної стріляти на величезні відстані. Сама гармата була добре продумана, проте, для неї було потрібне компактне джерело енергії великої потужності. Іоффе сказав, що таких джерел не існує і в найближчій перспективі не передбачається. Він порадив інженеру писати фантастичні романи. В результаті, Казанцев став відомим радянським письменником-фантастом.

• У берлінському районі Адлерсхофі ім'ям Іоффе названа одна з вулиць (Abram-Joffe Straße).

• Інституту океанології ім. П. П. Ширшова РАН належить науково-дослідне судно "Академік Іоффе".