Як фізик з Сумщини "народив" сотню науковців, одного письменника і пісню Висоцького

Свого часу прізвище Іоффе (іноді вживають Йоффе) в багатьох людей асоціювалося з відомою піснею Володимира Висоцького "Ранкова гімнастика".

Главный академик Йоффе
Доказал: коньяк и кофе
Вам заменит спорта профи-
                                     -лактика.

Щоправда, деякі дослідники вважають, що в пісні згадується знайомий Висоцького Леонід Іоффе, автор докторської дисертації "Вплив обмеження рухливості на роботу серцево-судинної системи". Проте й у цьому випадку Абрам Федорович Іоффе, фізик і... не втрачає свого значення у науковому, та й не тільки, світі.

Батько радянської фізики починав з Рентгеном

Абрам Федорович Іоффе народився 17 (29 за старим стилем) жовтня 1880 року в місті Ромни (тоді Полтавська губернія, нині Сумщина) в сім'ї купця другої гільдії Файвіша (Федора Васильовича) Іоффе і Рашель Абрамівни Вайнштейн. Закінчив реальне училище, потім – Санкт-Петербурзький Технологічний інститут. У 1903-1906 роках навчався у Мюнхенському університеті під керівництвом Вільгельма Рентгена, де отримав ступінь доктора філософії.

Після повернення до Російської імперії почав роботу в Технологічному інституті, де пропрацював більше сорока років. У 1913 році захистив магістерську дисертацію ("Елементарний фотоелектричний ефект") і отримав звання екстраординарного професора, а в 1915-му захистив вже докторську дисертацію. У 1918 році обраний членом-кореспондентом, а з 1920-му – дійсним членом Академії Наук.

У 1918 році Іоффе спільно з М. І. Немінової створив у Петрограді Рентгенологічний і радіологічний інститут і очолив його фізико-технічний відділ. Незабаром з цього відділу виник самостійний Фізико-технічний інститут АН СРСР, директором якого став Іоффе. Ленінградський Фізтех став провідним інститутом радянської фізики.

У 1926-1929 і в 1942-1945 роках був віце-президентом АН СРСР. Створив Фізико-механічний факультет Технологічного інституту.
 У 1950 році, під час "боротьби з космополітизмом", Іоффе був знятий з поста директора Ленінградського фіхтеху. Втім, вже у 1952 році він заснував Лабораторію напівпровідників, яка за два роки перетворилася на Інститут напівпровідників АН СРСР.

Його наукові праці були присвячені вивченню електрона, фізики твердого тіла, напівпровідників. У 1911 році він визначив заряд електрона, провівши досліди аналогічні експериментам американського фізика Роберта Міллікена. Проте роботи Іоффе були опубліковані лише в 1913 році, тому слава першовідкривача дісталася Міллікену (Нобелівська премія з фізики, 1923).

Наш земляк відкрив і виміряв магнітне поле катодних променів, виявив внутрішній фотоефект кристалів, відкрив механізм електропровідності іонних кристалів, пояснив величини реальної міцності кристалів ("ефект Іоффе"), відкрив ефект переривчастої деформації кристалів, супроводжуваної акустичної емісією, створив теорію тунельного випрямлення на межі метал-напівпровідник , досліджував електропровідність напівпровідників в сильних і слабких полях.

Під час Другої світової Іоффе був призначений головою Комісії з військової техніки, а згодом і головою військової і військово-інженерної комісії при Ленінградському міськкомі партії. 7 липня 1941-го за наказом Іоффе в ЛФТІ встановлювався 11-годинний робочий день. Вченим належало забезпечити науково-дослідні роботи з оборонної тематики, і вже за два перші місяці війни комісія при міськкомі розглянула 847 пропозицій, багато з яких були реалізовані.

Так, дерев'яні горищні конструкції міських будинків були оброблені спеціально розробленим розчином, що перешкоджав загорянню. Це різко знизило ефективність використання ворогом запалювальних бомб.

У серпні близько 70 співробітників на чолі з А.Ф. Іоффе були евакуйовані до Казані, де почали працювати на території Казанського університету.

Співробітники ЛФТІ створили систему розмагнічування кораблів ("система ЛФТІ"), яка дозволяла убезпечити військові кораблі від морських магнітних мін. Жоден з кораблів після оснащення "системою ЛФТІ" не підірвався на магнітній міні. У 1942 році шість співробітників ЛФТІ за розробку цієї системи були нагороджені Сталінською премією 1 ступеня. Також фізтехівці створювали прилади нічного бачення, радіолокаційні установки для виявлення літаків і кораблів, нові типи танкової броні, термоелектричні генератори для партизанських радіостанцій.

Щоб забезпечити функціонування "Дороги життя" на льоду Ладозького озера, в ЛФТІ створили прилади запису коливань льоду – "прогібографи".

Число учнів Абрама Федоровича, які стали відомими вченими, досягає декількох десятків. Серед заснованих ним наукових установ, крім Фізтеху та Інституту напівпровідників, також є Агрофізичні інститут, Середньоазіатський геліотехнічний інститут в Самарканді, Фізико-технічні інститути в Томську, Харкові та Дніпропетровську.

Помер Абрам Федорович Іоффе в Ленінграді 14 жовтня 1960 р., не доживши два тижні до свого 80-річчя.

Три цікаві факти про Абрама Іоффе

Якось військовий інженер Олександр Казанцев показав Іоффе проект електромагнітної гармати, здатної стріляти на величезні відстані. Сама гармата була добре продумана, проте для неї було потрібне компактне джерело енергії великої потужності. Іоффе сказав, що таких джерел не існує і в найближчій перспективі не передбачається. Він порадив інженеру писати фантастичні романи. В результаті, Казанцев став відомим радянським письменником-фантастом.

У берлінському районі Адлерсхофі ім'ям Іоффе названа одна з вулиць - Abram-Joffe Straße.

Російському Інституту океанології ім. П. П. Ширшова належить науково-дослідне судно, назване іменем науковся - "Академік Іоффе".