Про те, що об'єднує прадавні тамтами та сучасні вантажівки

Доісторичні люди використовували для передачі інформації голос, що сприяло розвитку мови. Однак, усна передача вістей була недосконала, оскільки людський голос чутно лише на невеликій відстані. Для посилення переданого звуку тисячоліття тому стали використовувати порожнисті стовбури дерев, а пізніше барабани, пише Depo.Суми.

Першими "поштарями" були гінці, спочатку піші, потім кінні. Інколи заради передачі звістки вони мандрували днями, та навіть тижнями. Пізніше, письмові повідомлення пересилалися гінцями за принципом естафети.

У феодальній середньовічній Європі 14-15-го століть пересилкою вістей займалися здебільшого духовні та світські корпорації. Архіви церковних установ і документи римської курії свідчать, що ще на самому початку середніх століть відбувався жвавий обмін посланнями між главою католицької ієрархії та її членами. Між численними розгалуженнями духовних орденів курсували мандрівні ченці, які виконували роль кур'єрів і брали з собою донесення. Монастирі таким чином мали власну систему повідомлень - монастирську пошту.

При університетах, куди учні стікалися з самих різних країн, також утворилися корпорації професійних гінців, які підтримували зв'язок між учнями та їх сім'ями; деякі з університетських пошт за певну плату доставляли повідомлення приватним особам.

З 14-го століття майже повсюдно існував інститут міських гінців. Вони знаходилися у веденні міської ради, якій під присягою зобов'язувалися підкорятися. Виступаючи з міста в певні дні, вони верхи або пішки у встановлені терміни доставляли кореспонденцію міського управління, так само як і листи і посилки городян, з яких стягували плату за таксою.

У 16-17-му століттях виникла централізована королівська пошта. У ті часи прибуття поштової карети в маленький населений пункт було цілою подією. Про своє наближення листоноша голосно сурмив в поштовий ріжок. Новини доставлялися зі швидкістю 70 км на добу - стільки проїжджав поштовий диліжанс.

Цікаво, як розвивалася в ті часи поштова служба в Україні. В 1827 році були влаштовані пошт-диліжанси для перевезення пошти і пасажирів по білоруському тракту від Санкт-Петербурга через Могильов, Київ та Житомир до Радзівілова. З 1852 року було відкрито регулярний рух поштово-пасажирських диліжансів по лінії Москва-Харків.

Після поштової реформи 1830 контора в Києві, в чиєму підпорядкуванні знаходилися повітові установи, мала штат з 23 службовців. Перше міське поштове відділення відкрилося першого червня 1840 в Печерській частині міста. Газета "Паровоз" в 1869 році писала про вирослі потреби в поштових послугах і повідомляла про географічне розташування поштових скриньок в місті.

Міська пошта в Сумах заснована в1877-му році. До речі, знаходилася вона за тією ж самою адресою, що і зараз.

На сьогодні в місті нараховується більш, як двадцять відділень держпідприємства Укрпошта. Втім, з розвитком інтернет зв'язку, коли обмінюватися повідомленнями можна в реальному часі, Укрпошта втрачає свої позиції.

Також, активно розвиваються альтернативні поштові заклади. Напевно, лідируючу позицію тут займає Нова Пошта, швидка та доступна за ціною служба експрес-доставки.

Напевно, розповідь про поштовий зв'язок буде неповною, якщо не згадати такий тісно пов'язаний з нею напрямок, як філателія.

Власні поштові марки в Україні вперше з'явилися за часів створення незалежної Української держави в 1918 році. Після цього, більше 70 років, Україна жила без власних марок, хоча ще в 1947 році УРСР стала членом Всесвітнього поштового союзу. Лише з 1991 року в Україні почали друкуватися власні марки незалежної держави.

Перші в міровій історії марки, названі "Чорний пенні" були випущені у 1840 році у Великобританії. На сьогоднішній день марок налічується більше двохсот тисяч примірників.

Практично у всіх країнах значна частина марок випускається з початковою метою їх продажу колекціонерам. Наприклад, Ліхтенштейн, Тринідад і Тобаго та інші розглядають засоби оплати поштових відправлень (марки, конверти, листівки) як один з інструментів при формуванні дохідної частини бюджету.

У першу чергу, філателісти намагаються добути рідкісні марки. Високу ціну мають марки, видані невеликим тиражем, або ж ті, яких дуже мало збереглося, або при друкуванні яких були допущені помилки.

Найрідкіснішою маркою вважається "Святий Грааль". Це марка номіналом в один цент із зображенням першого поштмейстера США Бенджаміна Франкліна, виготовлена в 1868 році. На сьогоднішній день існує лише два примірники цієї марки. Перший знаходиться в публічній бібліотеці Нью-Йорка, а другий належить відомому американському колекціонерові Біллу Гроссу. У 1988 році марка була продана за півтора мільйони доларів.

Найдорожчою ж маркою є "Жовтий Трескіллінг". Це перша марка, яка була випущена урядом Швеції ще в 1855 році. Під час виготовлення марки допустили помилку, від якої блакитна марка стала жовтою. Вийшло таких марок всього кілька штук, тому вони і стали самими рідкісними. Виставлена востаннє ціна становила 4,6 мільйона доларів, однак марку викупили за 2,3 мільйона. Страховка марки становить 15 мільйонів доларів.

1960-х рр. у Франції були випущені так звані «смачні» марки, де в клей додавалися лимонний сік, м'ята, ванілін. І навіть була випущена марка з добавкою перцю. А в 2013 році в Бельгії надійшла в продаж серія поштових марок, які зображують шоколад в різних видах - від шоколадного крему до праліне. Вони видають запах солодких ласощів, а якщо лизнути їх зі зворотного боку, то можна відчути шоколадний смак.

Багато фантазії та креативу проявляють також власники поштових скриньок. Деякі з них справжня окраса саду.

А деякі, навпаки, відлякують непроханих гостей.

Більше новин про цікаве у світі читайте на Depo.Суми.