Як з прадавніх тамтамів народилася сучасна пошта

Доісторичні люди використовували для передачі інформації голос, що сприяло розвитку мови. Однак усна передача вістей була недосконала, оскільки людський голос чутно лише на невеликій відстані. Для посилення переданого звуку тисячоліття тому стали використовувати порожнисті стовбури дерев, а пізніше, вже у якості звукового шифра - барабани. Але на дійсно далекі відстані, куди ні трембіти з вувузелами, ні барабани не добивають, передавати інформацію змогла лише пошта. Depo.Суми згадують, як все починалося і в що, врешті решт, поштова справа розвинулася.

Перші поштарі

Першими поштарями були гінці - спочатку піші, потім кінні. Інколи заради передачі звістки вони мандрували днями та навіть тижнями і місяцями. Пізніше письмові повідомлення стали пересилатися за принципом естафети, аби один єдиний гонець не "убивався" і не втрачав дорогоцінний час на відпочинок.

У феодальній середньовічній Європі 14-15-го століть пересилкою вістей займалися здебільшого духовні та світські корпорації. Архіви церковних установ і документи римської курії свідчать, що ще на самому початку середніх століть відбувався жвавий обмін посланнями між головою католицької ієрархії та її членами. Між численними розгалуженнями духовних орденів курсували мандрівні ченці, які виконували роль кур'єрів і брали з собою донесення. Монастирі таким чином мали власну систему повідомлень - монастирську пошту.

При університетах, куди учні стікалися з найрізноманітніших країн, також утворилися корпорації професійних гінців, які підтримували зв'язок між учнями та їх сім'ями. Деякі з університетських пошт за певну плату доставляли повідомлення приватним особам.

З XIV століття майже всюди існував інститут міських гінців. Вони перебували у веденні міської ради, якій під присягою зобов'язувалися підкорятися. Виступаючи з міста в певні дні, вони верхи або пішки у встановлені терміни доставляли кореспонденцію міського управління, так само як і листи і посилки городян, з яких стягували плату за таксою.

У XVI-XVII століттях виникла централізована королівська пошта. У ті часи прибуття поштової карети в маленький населений пункт було цілою подією. Про своє наближення листоноша голосно сурмив в поштовий ріжок. Новини доставлялися зі швидкістю 70 км на добу - стільки проїжджав поштовий диліжанс.

Пошта в Україні

Окремо слід зупинитися на тому, як розвивалася в ті часи поштова служба в Україні. Якщо говорити рпо територію країни, яка знаходилася під контролем Російської імперії, в 1827 році були облаштовані пошт-диліжанси для перевезення кореспонденції і пасажирів Білоруським трактом від Санкт-Петербурга через Могильов, Київ та Житомир до Радзівілова. З 1852 року було відкрито регулярний рух поштово-пасажирських диліжансів по лінії Москва - Харків.

Після поштової реформи 1830 року контора в Києві, в чиєму підпорядкуванні були повітові установи, мала штат з 23 службовці. Перше міське поштове відділення відкрилося першого червня 1840 в Печерській частині міста. Газета "Паровоз" в 1869 році писала про вирослі потреби в поштових послугах і повідомляла про географічне розташування поштових скриньок в місті.

Міська пошта

Міська пошта, наприклад, у Сумах, була заснована в 1877-му році. Знаходилася вона за тою ж самою адресою, де зараз розташоване центральне міське відділення.

На сьогодні в місті нараховується понад двадцяти відділень "Укрпошти". Втім, з розвитком інтернет зв'язку, коли обмінюватися повідомленнями можна в реальному часі, стара добра пошта втрачає свої позиції.

Філателія

Розповідь про поштовий зв'язок буде неповною, якщо не згадати таку тісну пов'язану з нею річ, як поштові марки.

Власні поштові марки в Україні вперше з'явилися за часів створення незалежної Української держави в 1918 році. Після цього, понад 70 років, Україна жила без власних марок, хоча ще в 1947 році УРСР стала членом Всесвітнього поштового союзу. Лише з 1991 року в Україні почали друкуватися власні марки незалежної держави.

Перші ж марки у світовій історії - "Чорний пенні" - були випущені у 1840 році у Великобританії. На сьогоднішній день марок налічується більше двохсот тисяч зразків.

Практично у всіх країнах значна частина марок випускається з початковою метою їх продажу колекціонерам. Наприклад, Ліхтенштейн, Тринідад і Тобаго та інші держави розглядають засоби оплати поштових відправлень (марки, конверти, листівки) як один з інструментів при формуванні дохідної частини бюджету.

У першу чергу філателісти намагаються добути рідкісні марки. Високу ціну мають марки, видані невеликим тиражем, або ж ті, яких дуже мало збереглося, або при друкуванні яких були допущені помилки.

Найрідкіснішою маркою вважається "Святий Грааль". Це марка номіналом в один цент із зображенням першого поштмейстера США Бенджаміна Франкліна, виготовлена в 1868 році. На сьогоднішній день існує лише два примірники цієї марки. Перший знаходиться в публічній бібліотеці Нью-Йорка, а другий належить відомому американському колекціонеру Біллу Гроссу. У 1988 році марка була продана за півтора мільйони доларів.

Найдорожчою ж маркою є "Жовтий Трескіллінг". Це перша марка, яка була випущена урядом Швеції ще в 1855 році. Під час виготовлення марки припустилися помилки, через яку блакитна марка стала жовтою. Вийшло таких марок лише кілька штук, тому вони і стали самими рідкісними. Виставлена востаннє ціна за "Жовтий Трескіллінг" становила 4,6 мільйона доларів, однак марку викупили за 2,3 мільйона. Страховка марки становить 15 мільйонів доларів.

1960-х роках у Франції були випущені так звані "смачні" марки, де в клей додавалися лимонний сік, м'ята, ванілін. Була навіть марка з добавкою перцю. А в 2013 році в Бельгії надійшла в продаж серія поштових марок, які зображують шоколад в різних видах - від шоколадного крему до праліне. Вони видають запах солодких ласощів, а якщо лизнути їх зі зворотного боку, то можна відчути шоколадний смак.

Поштові скриньки

Багато фантазії та креативу проявляють власники поштових скриньок. Деякі з них - справжня окраса двору.

Деякі, навпаки, відлякують непроханих гостей.