Сумські схеми: Як чиновник Лантушенко судився з сестрою за таунхауси

Складається враження, що очільник управління молоді та спорту Сумської ОДА та керівник фракції БПП у сумській міськраді Дмитро Лантушенко відмовляється розуміти, що для державного чиновника і представника президентстської політичної сили репутаційні втрати можуть коштувати значно більше, аніж ефемерна вигода від здобутої "на шару" нерухомості чи "віджатої" автівки.

Нещодавні заяви політика дозволяють припустити, що він навіть не зрозумів, що обмін дармової земельної ділянки на дармову ж нерухомість є підставою для низки запитань якщо й не з боку правоохоронних органів, то, принаймні, від громади. А також з боку політичних кураторів, для яких реноме такої фігури є пропорційним кількості голосів на наступних виборах.

Натомість Лантушенко заявляє, мовляв, якщо немає кримінальних справ, то й немає підстав робити якість оргвисновки. Але підстави все ж таки, є, оскільки посадовець говорить далеко не всю правду про свою нерухомість. І хоча б це вже є підставою вважати, що далеко не все у тому, що він говорить, є правдою.

Отже настав час оприлюднити схему, за якою Лантушенко спочатку став власником шести земельних ділянок і шести таунхаусів на них, а потім позбувся п'яти ділянок і п'яти ж будинків на них. А один – залишив собі.

Хто власник

Наразі, відповідно до державного реєстру нерухомого майна, за адресою Сумський район, Старе Село, пров. Льотний, 20, дійсно зареєстровано шість об'єктів нерухомості. Всі вони оформлені як садові будиночки. Кожен – на ділянці близько півтори сотки.

Згідно того ж реєстру, три з цих шести будинків разом з землею зареєстровані на прізвище Лантушенко. Один - на Дмитра Сергійовича, два - на Олену Сергіївну. Ще три - на інших осіб.

З реєстру випливає, що власником свого будинку Дмитро Лантушенко став 6 листопада 2015 року, про що отримав свідоцтво про право власності. А от з іншими учасниками цього "кооперативу" історія дещо інакша. Навіть з елементами детективу. Виявляється, будинки були отримані ними за рішенням суду. У держреєстрі так і зазначено: підставою для виникнення права власності є рішення Сумського районного суду Сумської області від 21 квітня 2016 року.

Сучасний стан прозорості і "інтернетифікації", в тому числі і судової системи, дозволяє будь-кому знайти та ознайомитись практично з будь-яким судовим актом. І згаданий випадок не є виключеням. Більше того, саме це судове рішення викриває схему, за якою відбувалося відчуження, будівництdо, "узаконення" нерухомості Лантушенка та проливає світло інші цікаві речі. 

Звідки взялся таунхауси

Отже, навесні нинішнього року четверо осіб звернулися до суду з позовом до Дмитра Лантушенка, вимагаючи віддати їм п'ять ділянок з розташованими на них будинками, які Лантушенко нібито неправомірно зареєстрував на себе. Серед позивачів - рідна сестра Лантушенка. Власне, саме її участю у цій справі пояснюється те, що позивачів четверо, а спірних будинків п'ять - Олена Сергіївна відсудила собі у свого брата два таунхауси.

Справа в тому, що ще наприкінці 2014 року між Лантушенком та чотирма його візаві було укладено угоди, відповідно до яких власник ділянок передав реципієнтам право володіння та право цільового використання для будівництва там садового будинку та його експлуатації. Тобто перед тим, як передати ділянки, відбувся розподіл первісної ділянки на шість частин. І наприкінці 2014-го п'ять з них начальник молодьспорту Сумщини віддає чотирьом партнерам з будівництва.

З рішення суду випливає, що насправді Лантушенко віддає ці ділянки не просто так, а за гроші - за кожну з них йому мають заплатити по п'ять тисяч гривень. При цьому забудовники стають власниками збудованих ними у майбутньому будинків.

Як з'ясував суд, після цього кожен з позивачів, діючи окремо один від одного, залучили третіх осіб і самостійно, без участі Дмитра Лантушенка, за власний рахунок, збудували на отриманій ділянці садовий будинок. Але чомусь всі ці будинки, дивується суд, зареєстрував на себе начальник управління молоді та спорту Сумської ОДА.

Суддя, який розглядав цю справу, вирішує реєстрацію права власності всіх будинків на Лантушенка скасувати, а будинки віддати позивачам. Більше того, сам Дмитро Лантушенко надіслав до суду "папірець", у якій заявив, що не заперечує проти задоволення вимог своїх майбутніх сусідів.

Білі плями версії Лантушенка

Можливо, описаний випадок комусь нагадає так звану "схему узаконення нерухомості", якою почасти користуються, коли напряму передати нерухомість є недоцільним і небажаним. Але не будемо давати юридичні оцінки і стверджувати, що іноді метою подібних оборудок є, наприклад, уникнення "зайвого" оподаткування. Уявімо, що все насправді було так, як описано у рішенні суду. Але тепер варто нагадати версію самого Лантушенка, яку він озвучив, коли вспливла ця історія з його нерухомістю.

Йшлося про те, що ділянку він отримав від Сумської районної ради за програмою молодіжного будівництва. Згодом частину цієї землі було передано неназваному забудовнику, який зобов'язався побудувати тут шість будинків і один з них передати Лантушенку.

Але з судової справи витікає, що ніякого забудовника не було, а п'ять з шести земельних ділянок Лантушенко реалізував чотирьом іншим людям, отримавши за кожну по п'ять тисяч гривень. І далі вже кожен з "сусідів" самостійно будував свою частину спільного зблокованого будинку.

Нескладний підрахунок дає суму у 25 тисяч гривень, якої замало навіть для мурування найпростішого фундаменту під будинком у 92 квадратних метри. І тут у повний зріст повстає питання, на яке досі немає відповіді: як начальник управління поважної державної структури збудував двоповерховий будинок, не маючи при цьому на це коштів?

Питання це, втім, риторичне. Варіантів відповідей на нього сучасна українська історія надає чимало: назбирав, сидячи роками на хлібі й воді, подарували, дали в борг або, в решті решт у кредит – скоріше за все, безвідсотковий. Варто лише вибрати на свій смак.