Коли Суми захлинуться у смітті

Досвід Львова та його очільника Андрія Садового довів: для того, аби сучасне місто нормально функціонувало і не опинялося раптово по вуха у лайні, потрібно постійно працювати над ефективною логістикою трьох потоків: водопостачання, каналізації та вивезення сміття. Ігнорування бодай одного з цих каналів може за пару діб занурити місто у таке собі "темне середньовіччя" зі смрадом, епідеміями, соціальними вибухами та іншими "приємностями", констатує Depo.Суми. 

Кількаденний "безводний марафон" у Курському мікрорайоні Сум мало не дійшов тієї точки, коли розлючені мешканці почали б вивалювати відра з нечистотами на стіл меру. Через аварію на ділянці каналізаційного колектору було відключено подачу води у місто з одного водозабору. У літню спеку великий масив багатоповерхівок залишився без води.

Ситуація з вивезенням сміття з міста також приховує кілька неприємних моментів. Звісно, проблема не є такою загрозливою, як у Львові, але буквально за півроку-рік Суми можуть опинитись у сміттєвому колапсі, як це вже тут траплялося 10 років тому.

Сумська сміттєва історія

Саме десятиріччя тому, у час першої каденції мера Геннадія Мінаєва, Суми в повній мірі відчули, що таке "тонути у смітті". На той час місто обслуговувалося полігоном поблизу села Верхня Сироватка. Але потужності звалища на той момент було повністю вичерпано, й сумські відходи стали загрозою для екології села.

Дійшло до того, що у жовтні 2006 року місцеві мешканці перекрили дорогу для сміттєвозів тодішнього оператора "Сумикомунтранс". Сміття з міста перестали вивозити, воно почало накопичуватися на майданчиках. Місто буквально потонуло у ньому - обсяги відходів на вулицях міста оцінювалися у шість тисяч тон.

19 жовтня міська рада оголосила Суми зоною надзвичайної екологічної та епідеміологічної ситуації.

Історія пам'ятає, як Мінаєв навіть ставав на коліна перед сировотчанами, абі ті дозволили ще повивозити до них сумське сміття. Дехто каже, що це тоді не спрацювало, але згодом тимчасово, під обіцянку закрити і рекультивувавати полігон, Сироватка дозволила продовжити його експлуатацію. Тим часом поблизу Великого Бобрика було знайдено ділянку, яка відповідає вимогам до сміттєвих полігонів. Згодом тут облаштували нову, більш "адекватну" звалище, а попереднє, як і було обіцяно місцевим жителям, рекультивували і засіяли травою.

Бобрик "здох"?

Це було майже 10 років тому. За цей час 10 га, відведених для захоронення твердих побутових відходів, вже майже заповнили. Перший котлован закрили ще 4 роки тому, другий заповнений сміттям на 85%. Тож вже зовсім скоро бобрицький полігон не зможе вміщувати в себе весь сумський непотріб, якого в місті щороку продукують близько 60 тисяч тонн.

У матеріалі використано візуалізації полігона зі сторінки екс-мера Сум Геннадія Мінаєва

Спеціалісти кажуть, що час експлуатації можна було б продовжити, якщо дотримуватися техніки пресування сміття та пересипки його шарів спеціальною сумішшю. Втім, на думку Миколи Сотника, який працював у міській раді за часів створення нинішнього полігону, далеко не вся техніка і умови відповідають потребам.

Так, відходи на сумському полігоні "укатують", за його словами, звичайними бульдозерами з "болотними" траками, які мінімально тиснуть на поверхню. Для пресування сміття ж необхідна спеціальна техніка. Після цього кожні 2-2,5 метрів шару відходів мають пересипатися спеціальною протипожежною сумішшю - так званою "шиною".

Пожежі не буде

Полігон у Бобрику - далекий за обсягами і небезпекою від Грибовицького сміттєзвалища, яке поглинуло вже кілька життів і, не виключено, одну політичну кар'єру. Небезпека пожеж тут також у рази нижча. Принаймні так стверджує керівник комунального підприємства "Сумижилкомсервіс", яке експлуатує полігон, Сергій Ситник.

За його словами, сумський полігон входить у трійку полігонів України за екологічною та пожежною безпекою, і він є саме полігоном, а не сміттєзвалищем на кшталт львівського.

Однак, хоч загрози обвалів і пожеж поки що немає, є інша проблема: зовсім скоро він просто не зможе вміщувати всі сумські відходи. А землю під розширення цього або побудову нового полігону ще не виділили, робота в цьому напрямку тільки ведеться. Тому цілком може статись чергове сміттєве загострення, коли сміття з міста просто нікуди буде вивозити - як 10 років тому.

"Сьогодні йдуть перемовини з Сумською обласною державною адміністрацією з приводу виділення 25 га на території Великобобрицької сільської ради поблизу існуючого полігону для його розширення. Зараз науковці з’ясовують, чи то цінні землі, чи такі, на яких можна будувати", - сказав Depo.Суми Сергій Ситник.

Ці 25 га планують розділити на дві ділянки. Першу (15 га) хочуть відвести під полігон. На другій (10 га) в "рожевих" мріях комунальників височіє сміттєпереробний завод. Але для реалізації цього потрібні, звичайно ж, гроші або інвестори, які їх вкладуть.

Інвестиційно-мерський колапс

Втім наявності інвесторів замало для реалізації цього плану. Досвід інших регіонів засвідчує, що на шляху до його будівництва і ефективної експлуатації стоїть кілька перепон. В першу чергу йдеться про відсутність законодавчих гарантій для інвесторів, що потужності заводів будуть завантажені. Тобто, навіть якщо якийсь "шальний" інвестор і побудує тут завод, йому буде потрібно чи не на колінах просити операторів сміттєвого ринку везти до нього сміття.

Гарантією могло б стати те, що збирання, вивезення, сортування та переробка сміття були б зосереджені в одних руках. Принаймні так вважає екс-мер Сум Геннадій Мінаєв. Без цього жодний притомний інвестор не стане вкладатись у сміттєпереробний завод.

Втім, законодавці не дуже в цьому поспішають, а місцеві влади, які могли б забезпечити потенційних інвесторів належним обсягом сміття, не надто поспішають це робити.

Приклад - Львів. Приблизно у той же час, як у Сумах стався колапс з вивозом сміття, мер Садовий також стикнувся з проблемою Грибовицького сміттєзвалища. Проте, на відміну від Мінаєва, Андрій Садовий домігся продовження експлуатації звалища, яке за ці роки перетворилося на жахливі 60-метрові гори небезпечних токсичних відходів.

Невирішення питання щодо будівництва сміттєсортувального заводу у Львові сталося не лише тому, що мер ніяк не міг вирішити питання виділення землі під його будівництво. А й тому, що просто не міг, або не хотів забезпечити гарантовані обсяги сміття для інвестора, який би взявся будувати завод.

Досвід Львова, який насправді масштабується на всю Україну, доводить: місцеві влади чомусь зовсім не зацікавлені віддавати підряди на вивіз сміття стороннім інвесторам, продовжуючи практику експлуатації звалищ і полігонів. А інвестори, у свою чергу, без гарантій принаймні кількарічного підряду, просто не ризикують коштами.

Прямий приклад реалізації такого ризику - сміттєпереробний завод у Рівному, який, попри наявність достатніх потужностей, простоює. Тоді як комунальники вивозять сміття на традиційне звалище.

Варто зазначити, що реалізація схеми з вивезенням сміття на сміттєсортувальні заводи тягне за собою підвищення тарифів на вивіз. Звісно, мери не сильно на це йдуть, бо підняття тарифів - справа політична, яка вдаряє по рейтингах

Втім, наприклад, у Сумах це - не проблема. Бо містом керує мер, який, наприклад, днями разом з виконкомом підняв на майже 20% тариф для одного з двох операторів ринку. Варто зазначити, що раніше тарифи вже піднімалися й для іншого оператора - тарифи піднімаються по всій Україні і на все, в тому числі на вивіз сміття. Але рухів у бік організації якісної сміттєпереробки наразі не спостерігається.

В Україні налічується шість тисяч сміттєзвалищ. А переробляється, за офіційною статистикою, лише 5% відходів. А експерти говорять, що цей показник значно завищений. Натомість у Європі, до прикладу, переробляється до 80% сміття.

Наразі, мріючи про сміттєпереробний завод, у Сумах пробують принаймні для демонстрації залучити інвесторів хоч під щось. Німецька фірма "Озон", за словами директора КП "Сумижилкомсервіс" Ситника, ще в минулому році зацікавилася видобуванням біогазу на сумському полігоні. Але далі розмов ця справа поки що теж не пішла. Бо для того, аби німці змогли працювати, їм потрібно "дати світло", тобто побудувати лінію електропередач довжиною 9 кілометрів. А це, каже директор КП "Сумижилкомсервіс", дороге задоволення. 

Сортировку "відсортували"

Варто сказати, що доки ми чекаємо законодавчих новацій і підвищення рівня "безкорисливості" міських влад, єдиним шляхом хоч якогось прогресу у сфері поводження з твердими побутовими відходами, могло б стати принаймні роздільне збирання сміття і якісь локальні сміттєсортувальні лінії.

З практичної точки зору це дало б можливість дещо продовжити експлуатацію існуючого полігону у Великому Бобрику, оскільки розподіл сміття дає можливість чи не вдвічі знизити обсяги того, що вивозиться на полігон. Потенційно це могло б принести прибуток сміттєзбирачам у вигляді доходів від продажу пластику, скла, картону та іншого переробникам.

Але Суми вчергове вразили своїм вмінням перетворювати цукерки на кулі з... компоста. Днями по-літньому в'яло тут виник скандал з приводу перспективи сортування міських відходів. Виявилося, що в той момент, коли відбувався конкурс серед компаній-операторів на вивіз сміття з міста, дивним чином компанії-переможці позбулися будь-яких зобов'язань щодо сортування.

Депутат міськради Андрій Крамченков оприлюднив підозри про навмисне, на догоду компаніям-операторам, виключення з переліку конкурсних вимог пунктів про обов'язкове облаштування сміттєсортувальних ліній. 

Виявляється, на початку минулого року Сумська міська рада своїм рішенням доручила департаменту інфраструктури провести новий конкурс компаній з вивозу сміття. "В додатках до цього рішення є чітка умова - компанії переможці мають організувати роздільний збір сміття та побудувати сміттєсортувальну станцію, - говорить Крамченков. - Вже 3 лютого 2015 року конкурс був оголошений, але пункт про сортування сміття якимсь дивом зник з кваліфікаційних вимог до переможців! Саме на цьому етапі влада зіграла в інтересах певних бізнес-структур на шкоду інтересам сумчан".

Нагадаємо, за результатами того конкурсу компаніями-переможцями стали ТОВ "А-Муссон" з трьома чвертями ринку і ТОВ "Сервісресурс" з однією чвертю. В угодах, що були підписані з цими компаніями, теж немає жодного слова ані про роздільний збір, ані про сортувальну станцію.

З формальних позицій це виглядає так: міська рада ухвалила рішення про проведення конкурсу з переліком ряду вимог - в даному випадку нам цікава з вимога до переможців організувати роздільне збирання і сортування сміття. Проведенням конкурсу займався відповідний підрозділ - департамент інфраструктури. І вже на цьому етапі у конкурсній документації вимоги до операторів про сортування просто не стало, говорить Крамченков. Відповідно, нові договори були підписані з ними без врахування цієї норми.

Тому зараз очікувати від цих компаній добровільного сміттєсортування абсолютно марно. Бо очевидно, що вкладатись у відповідні сортувальні лінії в них бажання не було в ході конкурсу. Важко запідозрити, що таке бажання у них виникне зараз - тим більше, що жодних зобов'язань у них з цього приводу немає.

Коли Суми "накриє"

В принципі, нинішній стан полігону у Бобрику дозволяє не сильно панікувати стосовно сміттєвих перспектив: на його потужностях за умови перспективи розробки поблизу нової території місто може ще доволі довго існувати у тому ж режимі, не доводячи ситуацію до катастрофи.

Але підхід до сміттєсортування, який продемонструвала міська влада, у даному випадку дуже насторожує. Бо якщо до реалізації наступної черги полігону у Бобрику буде такий самий підхід, як і до організації сортування сміття, бобрицький полігон згодом перетвориться на зменшену копію Грибовицького сміттєзвалища, і Суми можуть потрапити у масштабний смітєвий колапс. Добре, що хоч мер поки не претендує на президентську посаду, як його львівський колега, бо буде шкода ще одної загубленої сміттям кар'єри.