ТОП-6 найзагадковіших зникнень скарбів в історії людства

Бурштинова кімната

Бурштинова кімната була створена в Пруссії зодчим Еозандером під час правління короля Фрідріха I, який не шкодував коштів на облаштування своєї столиці. За його задумом, Берлін за розкішшю та багатству мав випередити французький Версаль. Тому королева Софія-Шарлотта замовила королівський кабінет, суцільно оздоблений бурштином, який в ті часи за цінністю не поступався сріблу. Але результатів замовники так і не побачили: королева померла в 1709 році, а король в 1713.

Їх син практичний Фрідріх-Вільгельм I відмовився надалі спонсорувати дорогий проект і подарував бурштинові панно незакінченого кабінету Петру I. Російський імператор писав своїй дружині Катерині: "Король обдарував мене неабияким презентом яхтою, яка в Потсдамі зело прибрана, і кабінетом Бурштиновим, про що давно бажали". У 1717 року бурштинові панно прибули в Петербург з точною інструкцією по їх встановленню. Скористатися подарунком вдалося тільки дочці Петра - Єлизаветі Петрівні.

У 1743 році вона наказала встановити бурштинові панно в Зимовому палаці. Але мабуть не доля була багатству Фрідріха I перебувати на одному місці. Вже через десять років панно перенесли в Великий (Катерининський) Царськосельський палац, де під керівництвом архітектора Растреллі його доповнили новими деталями. Під час Другої світової війни оздоблення дорогоцінної кімнати було викрадено і розміщене німцями в музеї бурштину в Кенигсбергскому замку. Це було останнє місце, де її демонстрували.

Під час вступу радянських військ до міста Кенісберг Бурштинова кімната безслідно зникла, і її місце розташування на сьогоднішній день оповите завісою таємниці. У 1981 році було вирішено відновити Бурштинову кімнату в колишньому вигляді, і тепер її можна побачити у Великому Царскосельском палаці, пише Depo.Суми.

Крадіжка в "Люфтганза"

Пограбування на борту літака компанії Люфтганза вважається одним з найбільших в історії США. Воно відбулося в аеропорту імені Кеннеді (Нью-Йорк) 11 грудня 1978 року. Було вкрадено близько п'яти мільйонів доларів та ювелірних прикрас на суму 875 тисяч доларів. Якщо перевести вартість вкраденого, з урахуванням інфляції і зростання цін, на сьогоднішній день, то сума складе 20 мільйонів доларів. Одного з грабіжників звали Генрі Хілл, його образ був втілений у фільмі "Славні хлопці" актором Рейем Ліотта. Цінності та гроші так і не були знайдені, що певною мірою було пов'язано з безславним кінцем самих грабіжників. Джиммі Брук, який керував пограбуванням, про всяк випадок позбувся інших учасників злочину, щоб вони при нагоді не стали свідками проти нього та привласнив собі всю здобич, яку просадив на розваги. Більша частина цього багатства так і не була виявлена.

Царське золото

До початку Першої світової війни Російська імперія володіла найбільшим у світі золотим запасом, який оцінювався в мільярд та 695 мільйонів рублів (1 311 тонн золота, більше 60 мільярдів доларів за курсом 2000-х років). Під час Першої світової війни Росія перевела значну його частину в європейські банки як заставу оплати союзникам поставок озброєння, пороху і продовольства. Після Жовтня 1917 року золото новим властям ніхто повертати не став. Ймовірно, воно продовжує зберігатися в приватних банках США, Великобританії та Франції. Після Лютневої революції 1917 року Тимчасовий уряд, щоб зберегти залишок після переведення золотого запасу, евакуювало його вглиб країни - в Нижній Новгород і Казань.

Після приходу до влади більшовиків казанське золото потрапило до рук  білогвардійців і було переправлено в Омськ в розпорядження Колчака (650 мільйонів рублів або 505 тонн). Він, у свою чергу, розмістив частину національного багатства в зарубіжних банках - їх подальша доля залишається неясною. У 1919 році отаман Семенов, один з підлеглих Колчака, захопив у Читі частину "колчаківського" золота, яке прямувало в США в якості гарантії оплати поставки озброєння (33 ящика золота). Семенов переправляв це в японські банки за поставку продукції військового призначення. За різними підрахунками загальна сума вартості золотого запасу Росії, що опинився в закордонних банках, оцінюється від 100 до 300 мільярдів доларів.

Золото Леона Трабукко

На початку 30-х років XX століття мексиканський мільйонер Леон Трабукко здійснив кілька таємничих експедицій в пустелю Нью-Мексико. В цей же час США перебували під впливом "Великої депресії", яка вибухнула в 1929-1934 роках  - вартість долара різко впала, а золото неймовірно виросло в ціні. Тому Трабукко і його партнери вирішили підзаробити, викупивши в Мексиці великі запаси золота і переправивши їх у США, щоб вигідно продати. Свою схованку вони влаштували в пустелі Нью-Мексико на південному заході Штатів. Але авантюристи дуже прорахувалися. Згідно із Законом про золотий резерв (Gold Reserve Act) від 1934 року, володіння великими запасами золота приватними особами оголошувалося незаконним. На цьому удача буквально відвернулася від них. Протягом наступних п'яти років померли всі партнери Трабукко, а сам Леон все життя безрезультатно намагався продати злощасне золото. Після його смерті, місце розташування захованих скарбів так і залишилося невідомим.

Скарби тамплієрів

Орден тамплієрів (храмовників) був заснований в Святій землі після Першого хрестового походу невеликою групою лицарів на чолі з Гуго де Пейном. Орден багатів прямо на очах, особливо за рахунок своєї фінансової діяльності. Вони були найбільшими кредиторами Європи - до них за грошима зверталися багато європейських монархів, що забезпечило їм великий політичний вплив. За словами історика Лозинського, головний скарбник ордена, був головним скарбником Франції. У результаті їх погубило власне багатство - на початку XIV століття, французький король Філіп Красивий, ласий на чуже добро, скористався своїм впливом на Папу і порушив процес проти ордена. Тамплієри відразу виявилися поза законом. Частина накопичених скарбів тамплієри переправили на кораблях у невідомому напрямку.

Згодом, якщо вірити легендам, золото тамплієрів виявилося в Новій Шотландії (Nova Scotia) - територія сучасної Канади. Вважається, що частину його перевезли в канадський Острів Оук (Oak Island), де нащадки лицарів храму заховали його у схованці з численними пастками. Але все це тільки домисли. Чи існує досі заховане багатство чи за минулі століття його вже встигли багато разів поділити - не знає ніхто.

Скарб Шульца

Голландець Шульц був одним з найвідоміших американських гангстерів. В епоху "сухого закону" в США він нажив величезні статки за рахунок так званих "мокрих справ", тобто продажу забороненого алкоголю у різних містах Штатів. Потрапивши під підозру слідства, Шульц сховав свій скарб в горах Кетскілл (недалеко від Нью-Йорка). Всі відомості про точне розташування своїх багатств Шульц забрав із собою в могилу. Протягом десятиліть після смерті Шульца (він помер в 1975 році) ця область не раз затоплювалася, що повинно було б вимити скарб. Але до цих пір жодних відомостей про випадково знайдені під час прогулянки по Кетскілл скарбах не надходило.

Джерело: vmirechudes