Хвороба мандрами: як звичайна людина може стати затятим мандрівником

Володимир Романенко, житель північного містечка Глухів, що на Сумщині, - яскравий приклад того, що шанувальником бюджетного туризму можна стати і у 46 років. Його мандрівний стаж досить невеликий - 7 років, однак за цей час Володимир встиг побувати в 61 країні світу! На перший погляд здається, що його життя - це суцільна дорога. Втім, він встигає не лише подорожувати, а й займатися бізнесом, щоб мати можливість реалізовувати свої найсміливіші ідеї та мрії, пише Depo.Суми.

Захоплення подорожами у Володимира Романенка ще з юності. Завжди був фанатом мотоциклів і за нагоди вирушав у мотопоходи з друзями безкраїми просторами тодішнього Радянського Союзу.

"Ці поодинокі поїздки не могли перерости у більше захоплення мандрівками через мою постійну зайнятість футболом. На той час я грав на місцевому рівні професійно, і навіть мав запис у трудовій - футболіст. Спочатку сам тренувався і грав, а потім керував футбольною командою. Тож, на подорожі часу не залишалось. Життя змінилось випадково у 46 років", - розповідає глухівчанин.

У 2008 році під час зустрічі випускників Глухівського педагогічного інституту Володимир звернув увагу на оголошення для студентів про сплав на байдарках по Десні.

"Це була моя давнішня мрія, - розповідає Володимир. - Я не міг пройти повз. Почав телефонувати знайомим викладачам, щоб з'ясувати, як потрапити в групу. У свій перший похід я пішов не один, а з 10-річним сином. За 10 днів ми пройшли на байдарках 180 кілометрів. З цього моменту я захопився екотуризмом або, як його інколи називають "зеленим". Після сплаву я вирішив направитись у Карпати. Знайшов людей, які організовували похід. До групи приєднався вже разом зі старшою донькою та сином. Тоді я і піднявся на свою першу гору у 1600 метрів.

У поході Володимир дізнається про набір групи на Кавказ для підйому на Ельбрус, найвищу точку Європи, і залишає свої координати організаторам. За місяць, коли вже і не сподівався на подорож, зателефонували з турклубу. На Кавказ вирушили 2 вересня 2008 року. 

Пригадуючи про свій перший підйом на Ельбрус, Володимир Романенко говорить, що це був переламний момент в його житті: "У групі 11 чоловік. У кожного рюкзаки по 30 кг. За планом йшли по Приельбруссю через перевали, піднімались, спускались, звикали до висоти. На висоті майже 4 тисячі метрів дійшли до перевалу Ірик-Субаши, де потрапили у сильний снігопад. На невеликій площадці змогли розкласти тільки три з чотирьох наметів. На щастя, снігопад припинився вночі. Взагалі, перший підйом на Ельбрус - це найважче, що було у моєму житті. На висоті близько 4800 м знову потрапили в негоду, бушувала гроза. Ми були знесилені, наелектризовані, серце ледь не вискакувало з грудей, а кожен подих давався через силу. Я заліз у намет, і більше нічого не хотів. Підняли мене серед ночі і силою потягнули на Ельбрус. Ці останні 900 метрів були найскладнішими в моєму житті".

Повний небезпеки підйом на Ельбрус став для Володимира Романенка новою точкою відліку. Розширення бізнесу, відкриття нового магазину - ці плани більше не були важливими: "Коли я зрозумів, що життя може обірватися в будь-який момент, я захотів ловити кожну його хвилину, насолоджуватися його красою. Пригадав, що завжди мріяв проїхати по Європі на мотоциклі. Згодом вирушив до друзів у Німеччину, купив там мотоцикл і поїхав подорожувати".

На Ельбрус Володимир Романенко піднімався ще двічі. У 2009 році успішно завершити підйом на Східну вершину завадила негода. У наступному 2010-му Східна вершина знову не підкорилася мандрівникам, проте Романенко і один з компаньйонів піднімаються на Західну класичним маршрутом. Ці сходження - більше виняток у довгому списку подорожей Володимира. Практично всі його мандри так чи інакше пов'язані з мотоциклом. Мототури, як правило, тривають 2-3 тижні. Для мандрівника це найбільш бюджетний вид подорожі: витрачатися доводиться тільки на пальне. З собою - намет, продукти, газова горілка.

"На мотоциклі я проїхав навколо Балтійського моря з заїздом на Нордкап (мис на північному узбережжі Норвегії), кілька разів побував на Закавказзі, мандрував Середньою Азією Памірським трактом - одним з самих високогірних шосе світу. Їздив від Глухова до мису Німецький на півострові Рибачий, що на Баренцовому морі. А в зимові місяці відкрив для себе азіатські країни - Індію, Камбоджі, Таїланд, Лаос, Індонезію, де можна брати на прокат мотоцикл і подорожувати невідомими місцями", - захоплено пригадує наш герой.

Язикового бар'єру в країнах Азії Володимир Романенко не відчув. Говорить, що жителі переважної більшості поселень розмовляють на своїх діалектах і не розуміють своєї національної мови, не говорячи вже про англійську. Тож спілкувались з ними за допомогою жестів.

"Чому мене так ваблять подорожі на мотоциклі, я зрозумів після поїздки по Лаосу, - пояснює Володимир. - Тільки так можна із середньовіччя потрапити у 21 століття буквально за годину. Тільки-но я зупинявся у глухому селі, бачив вкрай бідних людей, у яких немає меблів у хитких помешканнях, бо там нічого зберігати. Дивився на дітей, які бігли до мене, я пригощав їх печивом з тамтешнього магазину. Вони приторкалися до мене, бо я такий же, як і вони, брудний від дороги. Через годину я вже замовляв з мобільного Інтернету номер у готелі і селився в комфортабельній кімнаті. Або подорожуючи Індонезією цього року, я потрапив на вулкан Іджен, що на острові Ява. Тут видобувають сірку ручним способом. Я дивився на цих маленьких чоловіків, які носили на собі кошики вагою у 60 кг, спробував і сам пронести такий. Після цих зустрічей я дуже гостро відчуваю, яким різним може бути життя.

По завершенні своїх подорожей Володимир пише відгуки на різноманітних форумах для мандрівників, ділиться досвідом, який неодмінно стане в нагоді всім, хто також вирішить поїхати світом самостійно. Для тих же, хто ще вагається, Романенко радить починати свої мандрівки з Грузії: "Грузія ідеальна для того, щоб отримати максимум позитивних емоцій від подорожі. Такої щирості і доброзичливості по відношенню до туристів я не бачив в жодній країні".

Якщо людина в подорожі залишається незмінною, це погана подорож. Як говорить Володимир Романенко, перший же європейський тур на мотоциклі змінив і його ставлення до життя.

"З'явилось бажання навчити людей турбуватися про оточуючий світ, пояснює він. - Вийшов на пробіжку навколо озера і був вражений, наскільки у нас брудно. Запропонував студентам зібратися і прибрати. Купив рукавички, пакети. У той перший раз ми зібрали 75 160-літрових мішків сміття. Тепер щороку прибираємо навколо озера. Хочеться власним прикладом показати, що ми не повинні чекати, поки хтось за нас зробить цей світ прекрасним".

Більше про подорожі та мандрівників з Сумщини читайте Depo.Суми.