Округ №160: Чи вирине з небуття конотопська Наталя Вітренко

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Одномандатний виборчий округ №160

Центр округу: місто Шостка, Сумська область

Опис меж: міста Конотоп, Шостка, частина Конотопського, частина Кролевецького, частина Шосткінського районів.

Адреса ОВК: Шосткінська міська рада, м. Шостка, вул. Леніна, 14

Кількість виборчих дільниць: 96

Кількість зареєстрованих виборців: 142 355

Довідка: Округи на півночі Сумщини зазнавали протягом останніх 20 років неабияких змін: їх перекроювали і під час парламентських, і під час президентських виборів. А місто Шостка, яке є чи не найбільшим місто після обласного центру, далеко не завжди виступала як центр округу – інколи її робили центром округу, а інколи – віддавали у підпорядкування Конотопу. На президентських виборах у 1999 році це був єдиний північний округ Сумщини, який включав і Шостку, і Глухів, і Середино-Буду, і Ямпіль. В 2004 році округ залишили у тих же межах, але його центр перенесли у Глухів. У 2010 центр знову повернули у Шостку, яка залишилась ним і у 2014.

А от на парламентських виборах території півночі зазнавали суттєвих тасувань. У 1998-му та 2002-му північ області було уособлено у Глухові, тоді як Шостку з районом відірвали і приєднали до Конотопського округу. У 2006 та 2007 Шостка знову стала центром округу, але це вже був не повноцінний північний округ – до нього входили, окрім Шостки та району, також Серединобудський та Ямпільській.

У 2012 округ знову перекроїли, "відірвавши" від Шостки на користь Глухова північні Серединобудський та Ямпільський райони, а до округу приєднали частину Конотопського та частину Кролевецького. "Розірвали" і Шосткинський район, віддавши декілька десятків виборчих дільниці на користь Глухова. В такому ж вигляді округ вступив і у парламентську кампанію 2014 року.

Президентські вибори (межі округу №160)
1999 рік. II тур	Леонід Кучма – 50,31%	Петро Симоненко – 46,36%
2004 рік. III тур	Віктор Ющенко - 53,09%	Віктор Янукович – 41,30%
2010 рік. II тур	Віктор Янукович – 51,04%	Юлія Тимошенко – 41,83%
2014 рік	Петро Порошенко – 47,66%	Юлія Тимошенко – 11,83%

Електоральні настрої півночі Сумщини є відмінними від решти території області. Інфраструктурна та цивілізаційна віддаленість від центру країні, а також близькість російського кордону вчиняють відповідний вплив на настрої виборців. Різницю видно на прикладі президентських виборів 2004 року, коли у третьому турі вся Сумщина продемонструвала одностайне націонал-демократичне спрямування, майже одноголосно підтримавши Ющенка, то північ розділилася, давши чимало голосів і Януковичу.

У 2010 році тут Янукович взагалі переміг Тимошенко, тоді як інші округи області віддали Юлії Володимирівні до 70% голосів.

А от у 2014 році Шостка та Конотоп взагалі не знайшли свого кандидата у бюлетенях, продемонструвавши низьку явку і низьку підтримку фаворита тих виборів Петра Порошенка, тоді як область захоплено робила свій вклад у "внесення" на Банкову діючого президента.

Парламентські вибори (межі округу №160)
1998 рік	Ольга Гінзбург – 22,59%	Олександр Нарбут – 17,29%
2002 рік	Наталя Вітренко – 53,27%	Володимир Сторіжко – 18,29%
2012 рік	Ігор Молоток – 31,50%	Микола Нога – 17,20%
2014 рік	Ігор Молоток - 51,37%	Іван Боршош – 29,94%

Мажоритарна частина

На виборах 1998 року тут ще перемагали комуністи, які у парламенті того скликання мали надпотужну фракцію у більш ніж 100 депутатів. Тоді депутатом від конотопсько-шосткинського округу стала відома комуністична діячка Ольга Гінзбург. Вона, щоправда, мало не поступилася підприємцю нової формації Нарбуту, якій мав всі шанси "перегнути" округ під себе.

Але вже у 2002 році тут не було шансів ні для кого, окрім потужної на той час лідерки Прогресивно-соціалістичної партії України, що "відпочкувалася" від Соцпартії Олександра Мороза, Наталії Вітренко. Наталя Михайлівна, яка родом з конотопського краю, була настільки потужною, що не лише сама пройшла по мажоритарці з результатом у 53,27%, але й на збурених хвилях втягла у парламент свого вірного Санчо Пансу Володимира Марченка, який балотувався у сусідньому 161-му окрузі.

До 2012 року, коли було відновлено мажоритарку, місцеві політичні хвилі підносили і впускали різні сили. Округ підійшов до виборів 2012 зі стійкою симпатією до представників правлячої на той момент Партії регіонів. Основна конкуренція точилася між двома прихильниками ПР – підприємцем, який має інтерес у енергетичному бізнесі, Ігорем Молотком та мером Шостки Миколою Ногою. Переміг Молоток – багато у чому завдяки і підтримці тодішнього губернатора Сумщини Юрія Чмиря. Обох діячів поєднують як давні майже родинні стосунки, так і спільні економічні інтереси.

Після Революції Гідності Молотку довелося принаймні у публічній площині дещо дистанціюватись від Юрія Чмиря, який напередодні Майдану пішов на своєрідне підвищення – заступником голови Адміністрації президента Януковича. І те, що Чмирь останні президентські дні майбутнього біглого гаранта провів поруч з ним, не надто позитивно вплинули на нього.

Тим не менш Молоток у 2014 році не втратив, а навпаки – примножив підтримку на 160-му окрузі. На позачергових виборах за нього проголосували 46,15% виборців, тоді як його найближчий конкурент, висуванець від БПП і нинішній заступник губернатора Сумщини Іван Боршош, отримав менше 30%.

Очевидно, що Ігор Федорович не збирається поступатись своїм округом на будь-чию користь. Він активно "утюжить" ці території під майбутню кампанію. При цьому вдається до розширення і своєї медійної присутності - за певною інформацією нещодавно Молоток, який вже має вплив на місцеву телестудію у Шостці, примножив його за рахунок ще однієї потужної телевізійної компанії – на цей раз вже обласного рівня.

Стосовно шансів Молотка на перемогу, то все залежить від того, чи з'явиться у нього якийсь потужний конкурент, який зможе "помножити на нуль" нинішній рейтинг депутата. Але для того, аби такий суперник для Молотка виріс за той рік, що залишився до виборів, потрібен неабиякий катаклізм навіть не локального, а швидше національного масштабу. Хоча в нашій країні такого розвитку подій виключати не доводиться.

Партійні перегони

Партійні симпатії мешканців Конотопського, Шосткинського та сусідніх районів є змінними – як і на багатьох інших територіях країни. Наприкінці 90-х та до Помаранчевої революції тут в фаворі були комуністи і прогресивні соціалісти. Останнім Сумщина дуже допомагала у створенні фракцій у парламенті, делегуючи туди не лише мажоритарників, але й голосуючи за партійні списки.

У середині "двотисячних" тут починають несамовито любити Партію Регіонів та Юлію Тимошенко. Але "посадка" та згодом недолуга поява на сцені Майдану у інвалідному візку значно "підкосили" довіру до лідерки "Батьківщини". Тоді як "регіонали" стабільно отримували тут свій процент і продовжують його отримувати й нині.

Партії-лідери парламентських виборів (межі округу №160)
1998 рік	Прогресивна соціалістична партія України ( 44.38%) Комуністична партія України ( 13.43%) Партія Зелених України ( 4.64%) Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України "За правду, за народ, за Україну!" ( 4.54%)
2002 рік	Комуністична партія України ( 23.69%) Виборчий блок політичних партій "Блок Наталії Вітренко" ( 14.38%) Виборчий блок політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" (13.47%) Виборчий блок політичних партій "За Єдину Україну!" ( 11.49%) Соціалістична партія України ( 6.55%) Соціал-демократична партія України (об'єднана) ( 5.31%) Виборчий блок політичних партій "Виборчий блок Юлії Тимошенко" ( 4.66%)
2006 рік	Партія регіонів (28.60%) "Блок Юлії Тимошенко" (20.70%) Блок "НАША УКРАЇНА" (10.22%) Комуністична партія України (9.87%) Соціалістична партія України (5.50%)
2007 рік	Партія регіонів (36.26%) "Блок Юлії Тимошенко" (23.20%) Блок "НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА" (12.29%) Комуністична партія України (10.62%) "Блок Литвина" (4.09%)
2012 рік	ВО "Батьківщина" (27.10%) Партія регіонів (21.23%) Політична партія "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка" (20.50%) 15 422 Комуністична партія України (17.72%) Всеукраїнське об'єднання "Свобода" (5.80%)
2014 рік	ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" (24.89%) Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" (19.83%) Політична партія "Об'єднання "САМОПОМІЧ" (9.71%) Радикальна Партія Олега Ляшка (8.26%) Політична партія "Опозиційний блок" (7.31%) Комуністична партія України (6.23%) Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (5.64%) Політична партія "Громадянська позиція (Анатолій Гриценко)" (3.99%) Всеукраїнське об'єднання "Свобода" (3,64%) Партія Сергія Тігіпка "Сильна Україна" (3.42%)