Чому Москва та Донецьк пнуться бути схожими на Київ

Минуло небагато часу після того, як в Україні керівники добровольчих батальйонів достатньо масово "зайшли" в парламент. І ось уже чотири російські партії всерйоз поговорили з журналістами і задумались, чи не прийняти їм в свої ряди Стрєлкова-Гіркіна. І приймуть - зважаючи на отримані в соцопитуваннях цифри підтримки росіянами "народного героя". Хіба начальник над владою і опозицією скаже своє високе "не пущать" такому трохи небезпечному проекту, пише Depo.ua.

Врешті, все це почалось ще з Майдану. Українські волонтери взяли на себе підтримку армії - і в Росії зімітували щось схоже. Починаючи з "печеньок для ополченців", в добровільно-примусовому порядку зібраних по школах, і закінчуючи "російським громадянським суспільством". "Моя задача - переконати російське громадянське суспільство в тому, що ви повинні мати багато "Фаготів", багато "Корнетів", багато "Ігл", і багато всього іншого" - це з російського "активіста" Кургіняна. Серйозний такий прихильник "громадянського суспільства". Куди там дисидентам-правозахисникам.

Як Майдан в Україні зібрав все, що було здорового і адекватного - не зважаючи на вік, майновий статус чи віросповідання (навіть статевою орієнтацією захисників барикад Ярош тоді не переймався) - так і в Росії будь-які особи й суспільні сили, не надто розсварені з владою і достатньо цинічні, в переважній більшості виявились задіяні проекті "антимайдану".

Про незатійливі спроби Губарєва мавпувати український політикум в ДНРі з ЛНРом вже й говорити не доводиться. Імідж Ляшка не дає спокою. Втім, Depo вже писало на цю тему.

Проте різниця між українськими та російськими "добровільними ініціативами" чи "громадянським суспільством" є абсолютно очевидною для будь-якого стороннього спостерігача.

Те героїчне, химерне чи страшне, що відбувається в нас - це природній перебіг подій. Влада, що мусить хвилюватись за симпатії виборців , і опозиція, яка може їх відвойовувати - проти "глобально імітації" російської багатопартійності. Добровольці, які йдуть на фронт - проти "відпускників", що вирішили "добровільно допомогти братньому народу". Те, що відбувається в Україні насправді, в Росії імітується, а в ДНР з ЛНРом нерідко перетворюється на фарс. На ідіотичну ляльку - на кшталт Захарченка в полковничому мундирі з чотирма георгіївськими хрестами.

Непроста ситуація, в якій опинилась Україна, змусила нас відмовитись від багатьох пострадянських імітацій. Наша армія на початку війни на Сході не могла навіть імітувати боєздатність - тому суспільству і державі довелось її змінювати. Імітація "толерантності" до комуністичного минулого - хай би і у вигляді безчисельних вождів з простягнутими руками - загрожувала "застряганням" в смисловому полі того майбутнього - з антизахідною риторикою і мантрами про "братні народи". Тому і від неї ми вимушені були відмовитись. За останній рік-півтори ми втратили потребу імітувати чимало речей.

Проте не можна сказати, що ми вийшли за поріг "країни імітаторів". Бо, приміром, імітація реформ у нас продовжується повним ходом. При тому мова йде не тільки про імітацію боротьби з корупцією. Мова йде про великий масив речей, які роблять наше існування нестерпними - неякісне ЖКГ, смертоносна медицина чи перетворена на фарс шкільна освіта, які в реальності не змінюються.

Відповідальні за це уряд і чиновники надіються проімітувати зміни до завершення кар'єри. Імітують бездарно, тому ми їм ніби й не віримо, але й до серйозних контрзаходів не вдаємося. Живемо, як "государеві люди", що вірять в добрі наміри "царя й бояр". Живемо, як "ватники" - як би неприємно це не звучало для нас.

Читайте також Коли Моторола очолить ЛДПР замість Жириновського

Читайте також Як Губарєв болісно заздрить Ляшку

Більше про життя Сум, Сумщини та України читайте на Суми.depo.ua