Батьки міста: Хто будував Суми

Місто побудували в дубовому лісі, з дубових колод спорудили кріпосні стіни, під фортецею викопали підземний хід до води, насипали навколо фортеці вал і викопали глибокий рів. Оборонні споруди доповнювалися природними: ріки Псел, Сума і Сумка з трьох сторін оперізували місто. Сумська фортеця була однією з найбільших і найбільш укріплених фортець Слобожанщини, пише Depo.Суми.

Безперечно, найвідомішим сумчанином, який докладав неймовірних зусиль для розвитку і популяризації міста, є меценат Павло Іванович Харитоненко. Він народився 5 лютого 1853 року, тоді ще у Харківській губернії. Павло був досить освіченою людиною та гарним підприємцем, який заробив не один мільйон.

Завдячуючи фінансовій допомозі Павла Харитоненка, місто Суми стало одним із найкращих на Слобожанщині в архітектурному та культурному плані. Так були збудовані Троїцький собор за проектом Карла Шольца, приміщення кадетського корпусу, Костел Благовіщення Пресвятої Діви Марії та ін. Зазначимо, що відомий на всю країну пам'ятник Богдану Хмельницькому у Києві теж спонсорувався Павлом Харитоненком.

Також Павло Іванович переймався виплатою допомоги у навчанні бідним студентам, фінансував будівництво лікарень, шкіл.

Аби зробити рідне місто Суми відомішим, Павло Харитоненко разом зі своєю дружиною запросили до співпраці багатьох відомих російських та зарубіжних фотографів, які зробили фотокартки околиць Сум і надрукували їх у Стокгольмі. Такими фотопутівниками не могли похвалитися навіть губернські міста.

У 1899 отримав спадкове дворянство і власноруч обрав гаслом свого дворянського гербу "Трудом возвеличуюсь".

Помер Павло Іванович 13 квітня 1914 року і був похований біля Петропавлівської церкви.

Його батько, Іван Герасимович Харитоненко народився 25 вересня 1820 року. Він був відомий благодійною діяльністю. На спорудження дитячого притулку пожертвував до 90 000 крб. і капітал в 150 000 руб. на його утримання; на будівництво церкви в Нижній Сироватці - 70 крб. Крім того, він призначав значні пенсії осиротілим родинам осіб, які служили в його маєтках, влаштував безкоштовне надання медичної допомоги бідним міста Сум і за допомогою парафіяльних священиків роздавав бідним щомісяця до 200 крб; багато жертвував на навчальні заклади та благодійні установи.

Помер Іван Герасимович 30 листопада 1891 в Сумах і похований на Центральному міському кладовищі, біля Петропавлівської церкви. На похорон його зібралося до 15 000 чоловік.

Вдячні городяни наприкінці XIX століття прийняли рішення спорудити пам'ятник засновнику династії цукрозаводчиків і меценатів.

Зведення монументу здійснювалось за кошти пожертвувань сумчан.

Після Жовтневого перевороту 1917 року скульптуру І. Г. Харитоненка, у 1918 році знищили більшовики. На постаменті, який лишився, згодом було встановлено фігуру "вождя пролетаріату" В. І. Леніна.

У 1991 році пам'ятник Леніну знесли, а на старий постамент було "повернуто" видатного городянина.

Анатолія Бондаренка, який народився 8 травня 1934 року, по праву вважають одним із батьків міста, бо саме за часів його керування - з 1968 по 1978 роки створені підприємство "Міськсвітло", трест зеленого господарства, тролейбусний парк, дорожньо-будівельна організація, а також розпочато будівництво 7-11 мкрн., побудовано 10 мостів через р. Псел, в тому числі в районі КРЗ та вул. 20 років Перемоги.

Він керував містом, коли були побудовані будівлі телецентру, Будинок зв'язку, автовокзал та залізничний вокзалу.

У 2007 році за значний внесок у розбудову Сум рішенням міської ради Анатолію Бондаренку присвоїли звання Почесний громадянин міста.

Помер Анатолій Дмитрович у травні 2015 року на 81 році життя. Похований на Алеї почесних громадян.

Михайло Панасович Лушпа народився у 1920, в с. Могриця. З 1972-1988 працював 1-им секретар Сумського міськкому. Сумчани виявили йому довіру за його підприємливий розум, організаторські здібності, вимогливість до себе і підлеглих.

Саме тоді місто почало оновлюватися, розквітло. Пішли тролейбуси, з'явилися широкі проспекти, зведено театр, дитячий парк "Казка", культурно-розважальні об'єкти, йшло будівництво житла у нових мікрорайонах. Місто розквітло трояндовим цвітом, прикрасилося особливими фонтанними оазами.

Нерідко почуєш: "Це було, коли у Сумах господарював Лушпа".

Як пригадував голова наглядової ради ЗАТ "Все для дому" Микола Крамар, десь у середині 80-х в Сумах проходив семінар перших керівників областей і ЦК компартії союзних республік. Всі гості були захоплені нашим містом, і лише представники Миколаєва з'єхидничали: "Усе у вас добре, але такого дитячого парку, як у нас, немає!» Михайло Опанасович ідеєю загорівся і відправив у Миколаїв трьох осіб для вивчення досвіду. Після їх звіту Лушпа сказав: "Зробимо краще!". Парк спроектували за місяць, а будувати його мобілізували всіх городян. В день на об'єкті працювало по 10 тисяч чоловік і по 300-400 одиниць техніки. А 9 травня 1984-го року місто стало власником унікальної "Казки".

Навіть на пенсії Михайло Лушпа продовжував громадську діяльність - був заступником голови Сумського обласного товариства захисту пам'яток історії та культури, членом Спілки архітекторів України.

Помер Михайло Лушпа 23 травня 2007 року.

Сумчани гідно оцінили працю М.П. Лушпи у розбудові міста. Рішенням сесії міськради в 1994 р. йому було присвоєно звання "Почесний громадянин міста Суми". А один із найсучасніших і найяскравіших проспектів обласного центру став носити його прізвище.

23 травня 2008 р. на честь славетного земляка було урочисто відкрито меморіальну дошку за адресою провулок Академічний, 7, де він прожив аж 44 роки.

А у 2013 році біля парка "Казка" йому встановили пам'ятник - 4-метрову гранітну брилу, яка символізує Суми до того, як Лушпа приїхав в місто.

Серед сумчан вже навіть з'явилася прикмета, якщо потерти черевики Лушпи, то вирішаться проблеми з житлом.

Depo.Суми вітає будівельників зі святом і бажає їм любити місто так, як любили Суми їх попередники!