Зомбоящику 87. Коротка історія еволюції телевізора

За час, що проминув з того дня, телевізор еволюціонував зі справжнього ящика з невеличким екранчиком, що вважався дивом, до величезної "дошки" на всю стіну, яку за старою звичкою зневажливо звуть "зомбоящиком".

Історія телебачення почалася зі змагання двох інженерів. Американець шведського походження Ернст Александерсон намагався перевершити шотландця Джона Лоджі Бейрда у створенні передавача зображень. У 1925 році Бейрду вдалося отримати бажане: на екрані за допомогою порожньої коробки, в'язальних спиць, бляшанки з-під кексу, велосипедного ліхтаря і картонного диска з'являлася мерехтлива людська голова. У 1928 році на іншому континенті Александерсон в прямому ефірі показав жителям свого кварталу людину, яка палить сигарету. Вже за чотири місяці подібні програми можна було дивитися чотири рази на тиждень.

А 3 липня 1928 року в США був проданий перший у світі телевізор. Коштував він 75 доларів, що дорівнювало двом середнім зарплатам простого робітника. Ще за два місяці в ефір була випущена постановка "Посланець королеви". У 1937 році до телевізійного прогресу підключилися англійці і створили телеприймач з електронно-променевою трубкою.

Незабаром такі апарати з'явилися і в Америці. В кінці 50-х років 9 американців з 10 дивилися телевізор вдома.

Перший радянський телевізор був створений на ленінградському заводі «Комінтерн» у квітні 1932 року. А от в широкі маси "зомбоящик" потрапив значно пізніше - наприкінці 60-х.

Перший радянський "телек" - це була приставка, що не оснащувалася власним радіоприймальних трактом і вимагала підключення до звичайного радіоприймача. Для прийому звукового супроводу потрібний ще один радіоприймач, налаштований на іншу частоту. Приставка називалася Б-2, і мала мініатюрний екран розміром 3 × 4 сантиметри. У 1933-1936 рр. завод випустив близько 3 тис. цих телевізорів.

Наприкінці тридцятих - початку сорокових років у Радянському Союзі випускалося відразу кілька моделей електронних телевізорів, частково за американською ліцензією, частково власної розробки, але масовим продуктом вони так і не стали. А першим по-справжньому "народним" апаратом став КВН-49.

Легендарний телевізор був розроблений в Ленінградському НДІ телебачення інженерами Кенігсоном, Варшавським та Миколаївським, на честь яких і отримав свою назву. КВН-49 випускався в різних модифікаціях до 1967 року, але він до цих пір відомий широкій громадськості завдяки незвичайному вигляду (навісна лінза з водою або гліцерином для збільшення зображення) та популярної гумористичної гри, що отримала назву на його честь.

Одним з найкращих українських заводів, які займалися випуском телевізорів, вважався концерн "Весна" з Дніпропетровська. Перший телеприймач там був випущений в 1960 році, але розквіт підприємства припав на сімдесяті-вісімдесяті роки. Найвідомішим і масовим продуктом цього виробника був телевізор Весна-346 (він же - Янтар-346).

Ще одним легендарним виробником телевізорів в УРСР був львівський завод "Електрон". У вісімдесятих роках він випустив відразу кілька популярних на весь Радянський Союз моделей кольорових телевізорів, наймасовішою з яких вважається Електрон Ц-382.

Електрон Ц-382 виділявся серед інших радянських телевізорів тієї епохи гарною якістю зображення, високою надійністю, стильним дизайном і низьким споживанням електрики. У тому числі завдяки успіху цієї моделі, кожен четвертий телевізор в СРСР у вісімдесятих роках був виробництва концерну "Електрон".

Сучасні телевізори вражають розміром, якістю зображення і цінами.

Телевізор Yalos Diamond, вартістю - 140 тисяч доларів, інкрустований 160 справжніми діамантами загальною вагою 20 карат. Панель виробництва італійської компанії Keymat Industrie вийшла з під руки японського дизайнера Такахіде Сано. Цей телевізор пропонується з будь діагоналлю аж до 46 дюймів. На панелі немає жодного болта або технологічного отвору.

Телевізор Panasonic 152 дюйма. Вартість - 500 тисяч доларів. Плазмова панель має дозвіл 4096 х 2160 пікселів. Вага цього телевізора перевищує 500 кг. На панелі можна дивитися 3D фільми в HD якості.

Телевізор від компанії Stuart Hughes 'PrestigeHD Supreme Edition. Вартість - 1,5 мільйона доларів. 55 дюймовий екран оздоблений 19 кілограмами золота та інкрустований 48 діамантами вагою 0,75 карат кожен.

Ця ж компанія випускає телевізори Supreme Rose. Їх вартість - 2,26 мільйона доларів. Supreme Rose має 55 дюймову панель, рама телевізора покрита рожевим золотом і важить 28 кг. Телевізор інкрустований 72 діамантами по 1 карату кожен.