Українцям не варто чекати, що Майдан у Вірменії стане АнтиПутінським

Між "Тарифним Майданом" у Вірменії та українською Революцією Гідності можна провести багато паралелей, проте очікувати, що вірменські протести набудуть антиросійського характеру просто наївно

Українцям не варто чекати, що Майдан у В…

З початком масових протестів у проросійській Вірменії українці одразу ж обнадійливо заговорили про можливість нової кольорової революції на пострадянському просторі. В Москві хоча й роблять вигляд, що зберігають спокій, та все ж не можуть приховати свого страху перед вірменськими подіями. Тим більше, що аналогій з українським Майданом більш ніж достатньо.

Як і в Україні, вірменський Майдан починався з "розминки". У нас були протести у Врадіївці, коли народ штурмом взяв відділок міліції, де покривали ґвалтівників у погонах. Вірмени влаштували протести у місті Гюмрі, де російський солдат-строковик Валерій Пермяков розстріляв вірменську сім‘ю.

І в Україні і у Вірменії події "Великого Майдану" розвиваються за схожим сценарієм. Спочатку влада жорстко розганяє цілком мирну і відносно нечисельну акцію протесту, що призводить до зворотнього ефекту. Наступного дня на вулиці виходить значно більше людей, брутально розігнати яких майже не можливо та починають будувати барикади. І в Україні і у Вірменії за конфлікт так чи інакше пов‘язаний з діями Росії. Віктор Янукович під тиском сусідів відмовився підписувати угоду про асоціацію з ЄС, у Вірменії ж народ обурений тарифами на електроенергію, монополія на постачання якої належить росіянам.

І там і російська влада підтримує владу, проти якої направлені протести. Правда, в Україні росіяни з самого початку розгорнули активну антимайданну пропаганду, в той час як стосовно подій у Вірменії росіяни поки здебільше мовчать. Єдиним, хто прокоментував ситуацію, виявився прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, який обмежився коментарем, що Кремль уважно слідкує за подіями і сподівається, "що найближчим часом ситуація буде врегульована в суворій відповідності з законом, і що не буде ніяких порушень закону". Але навіть в цьому короткому коментарі відчувається великий російський переляк перед можливим вірменським Майданом.

Але росіянам можна не хвилюватися, а нам особливо не радіти, адже попри всю подібність до українських подій немає жодних підстав вважати, що вірменський соціальний протест доросте до геополітичних масштабів та перетвориться на антиросійський.

По-перше, вірменські протестувальники досі не висунули ніяких політичних вимог. Їхні мрії так і не вийшли за межі власного гаманця і обмежуються цілком прагматичною вимогою зменшення тарифів на електроенергію. Тому невеличкі поступки в цьому питанні цілком можуть загасити протестні настрої. Але і це не головне. Навіть, якщо протести призведуть до зміни уряду чи навіть до усунення від влади президента Сержа Саргсяна (що майже нереально) нова влада Вірменії буде таким же заручником геополітичної ситуації, як і нинішня. Тліючий конфлікт з Азербайджаном навколо Нагірного Карабаху, який, якщо дивитися з міжнародно-правової точки зору, є окупованою Вірменією частиною Азербайджану, автоматично кидає Вірменію в обійми Росії. Самостійно протистояти Азербайджану, який активно підтримує Туреччина, Вірменії буде дуже і дуже складно, тим більше, що економічні можливості азербайджанців завдяки нафтодоларам значно вищі вірменських. До того ж, вся вірменська економіка в руках росіян.

Отже, аби позбутися московського протекторату вірменам необхідно шукати шляхи примирення з Азербайджаном і Туреччиною, до чого на сьогодні ані вірмени, ані турки та азербайджанці вочевидь не готові.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Суми

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme