Собака-сапер Іда розуміє три мови: українську, російську та німецьку
Спадкова пошуковиця німецька вівчарка Іда з Сум під час служби в АТО рятувала військових і місцевих фермерів від мін
Прикордонник Андрій Кудінов та його мінно-розшукова собака Іда протягом року рятували людей у зоні АТО від вибухівки. Дворічна німецька вівчарка – спадкова пошуковця. Її тато-австрієць, а мама-киянка – рятувальники людей з-під завалів, мають сертифікат ІRO.
Подвійна мобілізація
Після закінчення Сумського військового інституту ракетних військ і артилерії Андрій Кудінов десять років прослужив у ЗСУ, потім пішов на службу до Роменського Міжрегіонального центру швидкого реагування МНС, де пройшов навчання в кінологічному центрі. У 2014 році офіцера запасу призвали по мобілізації до Держприкордонслужби України – Сумського прикордонного загону.
Оскільки у Андрія була вівчарка, якій на момент призову господаря виповнився рік, він забрав її з собою. Тим більше, що вона навчена для пошуку вибухових речовин на місцевості, а навчання не можна переривати ні на день. Із Сум Андрій з Ідою вирушили до Луганської області. Офіцер розумів, що для його вівчарки там буде гарна школа, а від неї – велика допомога місцевому населенню і бійцям, оскільки собаки цього виду служби використовуються для пошуку і виявлення вибухових речовин, а також вибухових пристроїв. Іншими словами, Іда – собака-детектор.
У зоні проведення АТО нині багато необлікованої вибухівки, відсутні карти мінних полів. Недарма є негласне визначення, що рік війни дорівнює десяти рокам розмінування. Фермери, що бояться підірватися на мінах і нічого не сіють, зазнають збитків.
"До нашого прибуття, там підірвалися два трактори, - розповідає майор Кудінов. – Коли місцеві жителі дізналися, що Іда – мінно-розшукова собака, стали до нас звертатися по допомогу. Ми переглянули три поля загальною площею понад 200 га, на двох з них знайшли вибухонебезпечні предмети".
Андрій каже, що для мінно-розшукової служби відбираються собаки зі спокійним характером. У них повинна бути нульова агресія, щоб вони могли працювати з будь-яким інструктором і в будь-яких умовах.
При навчанні використовуються імітаційні засоби вибухових пристроїв, а також спорядження-намордники, довгі повідки, спецодяг. Правила підготовки, відпочинку та догляду за собакою ретельно дотримуються. У вихованця має бути певний раціон харчування, щомісяця проводиться спеціальний медичний огляд. А ще дуже важливо встановити контакт з собакою. Вона тонко відчуває настрій, завжди відповідає вірністю і відданістю. Тому що кожна собака - особистість.
На роботі - німецькою, у побуті - українською
"Я працюю з Ідою з двомісячного віку, – каже Андрій Кудінов. – Спочатку були загальні курси дресирування, а згодом розпочав навчання на вибухові речовини. З цуценячого віку вона грається з певним предметом, який стає для неї найдорожчим. Потім починається серйозний процес навчання на основі мотивації – цього ж предмета. Далі я нарощував роботу собаки з замінниками вибухових речовин. Вихованця постійно потрібно зацікавлювати. Наприклад, на заняттях з дресирування доводиться щоразу вигадувати щось нове, щоб робота собаці не набридла. Але тут потрібно враховувати і особливості характеру. Адже вона як людина, зі своєю харизмою, характером".
На запитання, чи знає він, що відчуває Іда, коли йде "на справу", Андрій говорить, що в розумінні людей вибухові предмети – це небезпека, а для собаки - гра, своєрідний інстинкт здобичі. Вона шукає вибухівку тільки за запахом, рухається зигзагоподібно. Коли знаходить міну, лягає за півметра він неї. Собаці заборонено гавкати, дряпатися, активно смикатися, крутитися.
"Нюх чотирилапих бійців у 200 разів перевищує наш, людський, – продовжує офіцер. – Вибухонебезпечні предмети, наприклад, тварина знаходить за цілим комплексом запахів: вибухової речовини, корпусу, людини, яка її встановлювала, свіжовикопаної землі. Кожен вид вибухівки пахне по-своєму. Тому я намагаюся привчати Іду до багатьох запахів. Але собака, навчена на мінно-розшукову діяльність, ніколи не буде шукати наркотики, людей. Тоді вона заплутається і не знатиме, що їй шукати. Тому у неї спрямоване навчання".
Всі команди Іда виконує німецькою мовою. Це, як виявилося, міжнародна мова кінології. Російську чи українську вона теж розуміє, але це для спілкування на побутовому рівні. Якщо надійшла команда німецькою - має бути беззаперечна покора.
"Я дозволяю їй пустощі, - говорить майор, - тому що вона не може постійно бути в напрузі. Є така формула: Н = П1 + П2. За цією формулою будується школа кінології, де Н – негатив, тобто будь-яка команда. Повірте, собаки не люблять їх виконувати. П1 - позитив емоційної похвали. П2 - мотиваційний позитив, тобто м'яч, годування. Ну, якщо вже її "понесло", то караю ізоляцією або забираю улюблені іграшки.
На закінчення розмови Андрій зауважив: "Я насправді дуже щаслива людина, адже це така рідкість, коли твоє захоплення збігається з роботою. Звичайно, у мене бувають періоди втоми від усього, але коли бачиш результат, коли рятуєш людські життя – це багато чого вартує".
Більше новин про події у світі читайте на Depo.Суми