Олег Скрипка: Українська культура була переможена в національному ефірі

За словами лідера гурту Олега Скрипки, у нових пісень ВВ вже з'явилося чимало шанувальників - от тільки українські канали і радіостанції відмовляються брати їх в ротацію. Скрипка розповів depo.ua" target="_blank">depo.ua про тур, плани на весну і виступи у гарячих точках України.

ЗБИРАЮСЯ ДО МАРІУПОЛЯ - ПОГРАТИ НА ГІТАРІ, ПОСПІЛКУВАТИСЯ З ЛЮДЬМИ

- Олеже, вибір міст для туру дещо нестандартний (Умань, Миколаїв, Кривий Ріг, Полтава, Біла Церква, Вінниця, Хмельницький,Тернопіль - ред.). Чому обрали такий маршрут?

- Здебільшого це міста, в яких ми рідко буваємо. Наприклад, в Миколаєві ми не були вже кілька років. А в Умані і Білій Церкві взагалі виступатимемо вперше. Але ж у цих містах теж є шанувальники ВВ... Звичайно, вплинули і організаційні моменти - скажімо, наявність технічних можливостей для концерту.

Ще ми дуже хотіли поїхати в Маріуполь, підтримати людей, адже це - стратегічна точка. Але домовитися про концерт там поки що не вийшло. Можливо,пізніше під'їду туди сам - пограти на гітарі,поспілкуватися з людьми.

- Яку програму підготували для шанувальників?

- Звичайно ж, будуть старі пісні - без них нас не відпустять. Ну, і нові, багато з яких вже теж стали популярними. Слава Богу, що є Інтернет, і люди можуть почути нашу музику. Адже на телебачення і на радіо українські пісні досі не беруть.

- Дуже дивно... Здається, у нас в країні розпочався новий етап розвитку, а все українське в тренді...

- Так, суспільство і справді змінилося. Але держава й досі повноцінно не функціонує як належить, корупцію подолати не вдається. Здається, усе просто - є закон щодо обов'язкової частки українського контенту у 50%. Але по факту маємо зараз в середньому лише 5% українських пісень на наших ефірах. Тобто закони поки не виконуються. Може, у програмних директорів "ватний" світогляд, чи їм просто приплачує Кремль, аби вони крутили російський контент. Але те, що за 24 роки незалежності країни українська культура була переможена в ефірах - це факт. Україна у стані війни, а в нас досі крутиться чужа музика.

- Бачите якісь рухи з боку В'ячеслава Кириленка аби змінити ситуацію?

- Кириленко почав з реорганізації музеїв - звільнює старих чиновників-посадовців. Навколо цього багато галасу. Стару систему зламати дуже важко. Ситуація ускладнюється тим, що ЗМІ - приватні і часто необ'єктивні та заангажовані, а держава на них не має впливу. Але принаймні зараз при владі у більшості патріотичний уряд. Треба почекати, і думаю, з часом буде певний результат.

- Подейкують, що новий уряд патріотичний тільки на словах...

- Ну, хоча б на словах... Знаєте, зараз в оцінках дуже багато негативу при тому, що люди не знають реальної ситуації. Обливати брудом легко. Я вважаю, що в новому уряді є гарні люди. Просто поки що реалізувати свої ідеї можуть не всі.

ПІСЛЯ НАШОГО ВИСТУПУ НА ФРОНТІ ВІДСОТОК ДЕЗЕРТИРСТВА У БРИГАДІ ЗМЕНШИВСЯ З 15% до 0,5%

- Ви виступаєте, в тому числі, для військових. Кажуть, вони дуже раді такій увазі від зірок...

- Справді, такі зустрічі дуже важливі для підтримки військових, людей, які постраждали під час війни. Рік тому, коли почалася війна на Сході, ми грали в Дніпропетровську, для 25-ї стрілкової бригади. Вони саме були на ротації. Нас дуже гарно прийняли, ми подякували хлопцям за те, що вони нас захищають. І от зовсім нещодавно друзі поділилися цікавою інформацією. Виявляється, у цій частині був дуже великий відсоток дезертирства - аж 15%. А після нашого виступу показник знизився до 0.5%.

До нашого приїзду хлопці не знали, за що вони б'ються. Батьківщина для них - це було абстрактне твердження. А тут приїхали ми і сказали: ви захищаєте нас, наших друзів... Усе наповнилося конкретним смислом: вони побачили, що захищають персонально нас і персонально ми їм за це вдячні... Було б непогано, якби держава також допомагала підтримувати моральний дух хлопців.

- А зараз не допомагає? Ви маєте на увазі організацію концертних турів в АТО?

- Міністерство оборони не функціонує так, як треба - про це говорять всі військові. Персонально я звертався до посадовців з пропозицією організувати великі концерти на підтримку людей на Сході, присвячені військовій пісні. Пропонував зібрати музикантів, які виконують такі пісні, випустити збірки, дарувати їх солдатам. Вони ж там і досі слухають "Любе" - ідеологічна складова геть відсутня. Хоча є ініціатива, яка могла б виправити ситуацію - у нас є потенціал, є пісні. Але реалізувати її дуже важко.

- Вам просто відмовили без жодних пояснень?

- Сказали, це зараз не на часі. Звісно, це потребує фінансів, певного ресурсу. Насправді спершу треба зрозуміти, наскільки це потрібно. На тих територіях, де панувала російська мова і шансон, зараз окупація і війна. Нинішні події напряму пов'язані з культурою і ідеологією. Але і зараз люди не розуміють очевидних речей. Для цього треба зрозуміти, наскільки це потрібно.

НЕЩОДАВНО ПРОВОДЖАВ ВИПУСКНИКІВ НА ФРОНТ

- У вас були концерти в гарячих точках. Певно, доводилося і ризикувати життям...

- "Найгарячіший" виступ був минулого літа в Дебальцево. Це був невеличкий концерт, я грав сольно. Виступав на вулиці, і очевидно, було далеко чутно. І от по нас почали конкретно стріляти міномети. Довелось ховатись у бліндажах - нічого, все обійшлося.

А наприкінці зими ми з Лесем Подерв'янським їздили у Старобільськ, в гості до "Айдару" - виступали за кілька десятків кілометрів від лінії фронту. Наступного дня, як ми поїхали, там вчинили теракт - були вибухи якраз біля того палацу культури, де ми виступали. Загинули люди. Лінія фронту там поняття розмите...

- Бачили в АТО щось таке, що розірвало шаблони?

- Я б так не формулював... Але мене вразило спілкування з людьми, які кожного дня дивляться в очі смерті. Вони багато не розмовляють, та при цьому їх слова дуже вагомі, просто залізобетонні. Війна відшліфовує людей, як кристали. І от багато моїх співрозмовників були кришталево чистими, сильними і позитивними людьми...

Деякі говорили, що їм непотрібні наші постійні траури та панахиди, що вони хочуть повернутися у здорове, культурне суспільство, яке живе і функціонує. Просили грати веселі, життєствердні пісні, які піднімають бойовий дух.

- З кимсь конкретно затоваришували?

- Так, із деякими бійцями із тієї ж 25-ї бригади. Деяких з них було поранено, і я навідував їх у госпіталі в Одесі. До речі, 18 квітня знову їду у Дніпропетровськ, співатиму гімн для полку "Дніпро-1". Вони отримують нову форму і будуть іти на фронт, тож я їх проводжатиму.

Нещодавно у мене був дуже емоційний досвід - я виступав для випускників військових факультетів університету. Їм зробили прискорений випуск, екстерном, і відправили на війну. Тож я проводжав студентів, по факту дітей на Схід. Це була дуже сильна і романтична мізансцена, якщо б це було кіно, а не життя. Діти у військовій формі, їх батьки, сльози, оркестр, холод... Люди ідуть тебе захищати, а ти говориш їм слова подяки, співаєш гімн.

- У вас чимало нелегких переживань, але і весняних проектів чимало. Тепло надихає на думки про нове життя?

- Ви праві, зимою все замерло, а зараз потроху оживає. У мене відчуття, що ситуація на Сході трохи стабілізувалась, і найважче позаду. Принаймні зараз немає такого жаху, як раніше, до того ж ми частково звикли. Є сподівання, що все буде гарно.

Ми поїхали в тур, 18 квітня я проводжу Французькі вечорниці, усі кошти з яких підуть на підтримку дитячого центру каріології. 20 квітня - "Вишиванка-паті". І надалі є чимало цікавих проектів.

- Почали продавати квитки і на "Країну мрій". Ви знову змінили локацію - з Феофанії на Пирогово...

- Так, у Пирогові нам запропонували набагато прийнятніші умови. Там більш розвинута інфраструктура, краще працює охорона. Та й у підсумку виходить набагато дешевше.

- На фестивалі будуть зарубіжні виконавці?

- Хоча ми і маємо статус міжнародного фестивалю, з бюджетом цього року великі проблеми. Спонсори є, певні кошти виділяють, але дуже обмежені. Тож скоріше за все іноземних артистів може не бути. Хоча ми й не залишаємо надії привезти бодай декілька, зараз проблематично навіть запросити виконавців з інших куточків України.

Я ТВОРЧА ЛЮДИНА, А НЕ БІЗНЕСМЕН

- У вас є свій ресторан "Канапа". Як вдається виживати у кризу?

- Він частково мій, я виступаю як партнер. Відкрили його перед самою революцією як єдиний у країні фестиваль високої української кухні. У нього швидко з'явились свої шанувальники. І тепер, коли багато ресторанів закривається, у нас ситуація непогана - звичайно, прибутки зменшились, але збитковим заклад не став.

- Мережу створити не хочете?

- Я творча людина, а не бізнесмен. Мережа для мене - занадто складно. Я можу наповнити усе духом, змістом, музикою... А контролювати мережу мені не під силу. Хоча може, коли закінчиться війна, відкриємо ще один заклад.

- "Канапа" працює, в тому числі, як галерея - ви експонуєте роботи відомих українських художників. Особисто ваших робіт тут немає? Не так давно на благодійному аукціоні ви продали власну картину за чималу суму...

- У своєму житті я намалював одну чи може дві картини. Ту роботу, мушу зізнатися, я малював не сам. Мені допомагала професійна художниця, дуже талановита дівчина. Я теж старався - клав мазки. У підсумку, робота вийшла непоганою і на аукціоні за неї виклали більше всього грошей. Але робити малювання ще одним хобі не хочу - я і так багато всього роблю, розпорошую енергію.

- Минулого року ви представили дебютну колекцію одягу... У 2015 можна чекати модні новинки від Олега Скрипки?

- На жаль, ні. Одна справа - створити колекцію, інше - її продати. Це бізнесові вміння, якими я не володію. Першу колекцію я теж не розпродав. Вона багато працювала і тепер я частково використовую її на концертах.

Я ЛЮБЛЮ ФІЛЬМИ ПРО ЛЮБОВ, ТОМУ І ПОГОДИВСЯ НА ЗЙОМКИ

- 16 квітня у прокат виходить стрічка Нани Джорджадзе "Моя русалка, моя Лореляй", в якій ви зіграли одну з головних ролей. Як вас занесло у кіно?

- Мене запросили, і я погодився. Зніматися в кіно - цікаво і перспективно. Сподіваюся, мене будуть запрошувати і далі. Знімали картину в Одесі близько двох місяців. Мені запропонували грати міліціонера, хоча мій характер і міліцейський - просто полярні речі. Але я вдягнув форму і, здається, вжився в роль... Так, один з епізодів ми знімали на березі моря вночі, і нас охороняв справжній міліціонер. Була перерва в роботі, я їв канапки, він підійшов, почали розмовляти. Питає мене: "Скільки ти служив в міліції?". Відповідаю, мовляв, не служив взагалі. Хлопець дуже здивувався, відзначив, що був впевнений, що я служив. Такий комплімент від самого міліціонера!

- Ви вже дивилися фільм? Вам сподобалося?

- Так, на кінофестивалі в Одесі минулого літа, хоча це була не зовсім вдала копія. Фільм вийшов дуже красивим і надзвичайно романтичним. Я люблю фільми про любов, частково через це і погодився на зйомки. Але він вийшов ще більше про любов, ніж я очікував.

- А дітям і дружині показували?

- Ні. Він російськомовний, ми взагалі російськомовні фільми не дивимось. Якщо наші перекладуть українською, покажу.

- І давно не дивитесь російські фільми?

- З того часу, як Україна стала незалежною. Звісно, я погоджуюсь з тим, що є непогане російське кіно. Але там дуже багато пропаганди,а мені це неприємно.

- Тобто ви підтримуєте увесь цей рух із заборони російських фільмів?

- Це єдине, що ми можемо зробити. Якщо б у нас було сильне українське кіно, конкурентноспроможне,тоді було б не так небезпечно. Зараз ситуація не симетрична і якимось чином треба якось захищатися таким чином. Тим паче, що ця шалена пропаганда вже призвела до війни. Тож я принаймні вирішив захистити самого себе і свою родину.