Лагідна декомунізація, або як "вегетаріанські" перейменовували Сумщину

Епопея з перейменуванням топонімів на виконання закону про декомунізацію завершується. Принаймні її активна фаза. Під кінець відведеного законом терміну місцеві уряди на Сумщині таки спромоглася видати "на гора" своє бачення того, як мають називатись вулиці у декомунізованих і європеїзованих містах.

Depo.Суми зауважує, що мери, на яких лягла важка ноша догодити всім, переважно виявили поміркованість у виборі топонімічних назв. Тому відтепер чи не в кожному місті з’явилися свої "абрикосові", "виноградні" та "вишневі". Не кажучи вже про "калинові", за велику кількість яких треба дякувати радянському діячеві Михайлу Калініну – вулиці саме його імені безболісно перейменовувалися на "Калинові".

Шостка і Капсюль

За твердженням кореспондента Depo.Суми, на Шосткинщині нові найменування отримали 204 вулиці, два мікрорайони та одна площа. Найпоширенішою назвою, що зустрічається майже в усіх селах району і в місті Шостка, стала вулиця Калинова, яка замінила популярну Калініна. Слідом за Калиновою йдуть інші політично нейтральні: Озерна, Зарічна, Лісова, Сонячна, Затишна, Музична, Садова, Тополина, Яблунева, Березівська тощо.

Є серед нових назв і незвичні. Так, у селі Собич з’явилась вулиця Зоряний шлях, а в селі Вовна - Шапарка. В Шостці цілий мікрорайон офіційно отримав до того розмовну назву Капсюль, яка закріпилася за цією місциною з далеких часів, коли на місцевому заводі "Імпульс" почали виробляти капсюлі для набоїв.

Зі старими комуністичними назвами на Шосткинщині залишились 66 вулиць, новими назвами яких тепер опікуватимуться чиновники у Сумах. "Відсутність конструктивного діалогу, активної громадянської позиції і банальний протест мас призвели до того, що громадяни втратили своє право впливати на процес зміни назв вулиць. Одного ранку вони можуть прокинутись на зовсім незнайомим їм вулицях", – говорять члени робочих груп з перейменувань.

Абрикосово-Виноградний Тростянець

"Політико-історичну" поміркованість у виборі нових назв продемонстрував і мер Тростянця Юрій Бова, який за 11 років управління містом навчився ухвалювати рішення таким чином, аби й вівці залишалися цілими, і вовки – ситими.

Тут, за словами міського голови, обрали найпатріотичніші (серед таких - прізвища гетьманів, письменників , політиків, патріотів-захисників України, назви визначних в історії України подій) та ті, які носитимуть прізвища визначних тростянчан (Боєв, Борисенко, Соколенко, Гулевський, Адаменко, Марков, Безсмертний, Мельник, Левадна інші). Буде тут і вулиця Кузьми Скрябіна (Андрія Кузьменка).

Серед суто тростянецьких назв – Вознесенська, Чорногірська. З’являться й такі вулиці, як Абрикосова, Ягідна, Виноградна, Енергетиків.

Чапаєв і Лебедин

Лебедин – ще один приклад тої самої поміркованої декомунізації. Тут мер і депутати також не стали "дражнити" іменами Шухевича і Бандери. Натомість сконцентрувалися на історичних назвах лебединських місцин та іменах українських літераторів та музикантів. У Лебедині тепер ходитимуть вулицями Сагайдачного, Калнишевського, Олеся, Сковороди, Хвильового та Чубинського. Буде тут і своя Калинова як пам’ять про "всесоюзного старосту".

Цілком "по-кернесівськи" з його замінами Фрунзе на "Фрунзе, але іншого" чи Дзержинського на "Дзержинського, але не того" вийшло у Лебедині з перейменуванням вулиці Артема, яка так і залишилася вулицею Артема. Щоправда не полум’яного комуніста-революціонера, а учасника другого Зимового походу армії УНР, повстанця, розстріляного Котовським у 1921 році, Артема Голуба.

Придумали у Лебедині і як залишити вулицю Чапаєва – тепер вона імені не Василя, а Олександра. Аналогічно вчинили з вулицею Фролова Харитона, яка тепер зветься Михайла Фролова. А от Жовтнева дотепно перетворилася на Осінню.

Охтирка - королева краткості

А от у Охтирці чи то не додумалися Калініна "увічнити" у Калиновій, чи то вирішили бути оригінальними. Тут тепер Калиновою називається колишня Енгельса, а Калініна стала просто Луговою.

Згаданого нами Котовського у Охтирці "поховали" у Абрикосовому провулку, Першотравнева без зайвих вагань стала Травневою, а Червоноармійська – просто Армійською.

Глухів як Глухів

У Глухові, з огляду на славне козацьке минуле і теперішнього мера-європейця, назви мають переважно історичне забарвлення. Серед них - Пилипа Орлика, Павла Полуботка, Трьохсвятська, Мазепи, Богуна, провулки Сотницький та Вознесенський.
"Лакмусової" вулиці Калініна у списку до перейменування у Глухові не виявлено.

Конотоп: тільки "хардкор" 

В Конотопі – жодних "вегетаріанських" назв. Що цілком пояснюється радикальністю характеру нового мера, "свободівця" Артема Семеніхіна. Жодних компромісів і жодного фарисейства. Всі нові назви – імена українських героїв від давна і до сьогодні. Тут увічнені Мазепа, Коновалець, Стус, Вишневецький, Амосов і Богун. З неіменних у списку лише Прорізна, Кобзарів і проспект Червоної Калини. Причому останній – зовсім не спадкоємець вулиці всюдисущого Калініна, а нова назва колишнього проспекту Леніна.

Замість Щорса у Конотопі мав бути увічненим сам Олександр Музичко (Сашко Білий). Щоправда, потім історію "відіграли назад", але Семеніхін пообіцяв, що назве ім'ям Музичка іншу вулицю в одному з нових районів міста.

Калініна ж без жодних компромісів і загравань змінив український письменник ХХ століття Юрій Липа, у портфелі якого серед іншого є такі філософсько-ідеологічні праці як "Українська доба" та "Українська раса".