Козацький трикутник Сумщини: Де гуляли німфи в світлі смолоскипів

На першому етапі подорожі ми оминемо "небезпечні" північні краї області, де нащадки партизанів нині перетворилися на завзятих контрабандистів. Вони переправляють глухими лісовими стежками через українсько-російський кордон різний крам: сир, м'ясо, спирт, бензин та ватаги нелегалів, що прагнуть транзитом через Україну потрапити до Європи.

Цей край, разом з його величним центром Глуховим, ми залишимо для наступної подорожі. Для початку ж відвідаємо більш "наближені до цивілізації" Тростянець, Лебедин та самі Суми.

Кожне з трьох обраних нами міст, розташованих на відстані не більше 50 кілометрів одне від одного, має свою особливу "карму". Най це буде дуже суб'єктивно, але емоційноцімістасприймаютьсясаме так – по-різному.

Суми мають певний козацький або гусарський дух – три з половиною століття тому місто почалося з козацького поселення Герасима Кондратьєва. Згодом тут "гусарствували" вояки російської царської армії,і це також наклало своєрідний відбиток на місті, яке пам'ятає і часи процвітання, і часи занепаду

Тростянець, на відміну від обласного центру, має більше "дворянського" історичного нашарування. Заснований у ті ж часи, він мав дещо інший розвиток. Сумам після скасування полкового устрою довелося стати провінційним містечком і занепадати аж до другої половини ХІХ століття.А от Тростянець перебував у власності доволі заможних та впливових дворян – спочатку Надаржинських, а потім Корсакових і Голіциних.

Звісно, простий люд бідував тут так само, як і сумські сусіди, але після дворян залишились унікальні палаци та парки. І сьогодні вони є не лише обличчям містечка, а й способом залучення туристів, які протягом року з'їжджаються до Тростянця на кілька фестивалів.

Заснований поруч з Сумами і Тростянцем у часі Лебедин мав дещо іншу долю. Його історія залишає певний "пролетарсько-комісарський" осад.

По тому, як було скасовано полковий устрій, Лебедин став центром комісарства Сумської провінції. Також з Лебедином пов'язана і одна з найтрагічніших сторінок України. В 1708 році, після того, як було стерто з лиця землі гетьманську столицю Батурин, тут містилась ставка Петра І, який вів підготовку до воєнних дій проти гетьмана Івана Мазепи та його союзника– шведського короля Карла XII. Тут же князь Меншиков чинив суд над прихильниками Мазепи.

Сумський Тростянець, який вже майже ніхто не плутає з його вінницьким тезкою, стане першою зупинкою на нашому імпровізованому маршруті. Кілька разів на рік він стає центром культурного життя, перевершивши за кількістю заходів не лише інші міста області, а й обласний центр."Стара фортеця. Подорож крізь сторіччя", "Схід-Рок", а тепер ще й "ЧайковськийФест" щороку збирають тисячі шанувальників.

Центром фестивального життя Тростянця є старовинна фортеця "Круглий двір", побудована родиною Надаржинських. По-перше, споруда розташована в самісінькому центрі міста, а по-друге, має чудову акустику. Фортеця побудована у формі манежу та, за словами місцевих істориків, є найдавнішою громадською спорудою північно-східної частини України й не має аналогів вітчизняної архітектури середини XVIII ст.

Depo.Мандрівник не обмежиться лише "Круглим двором"– далі ми пройдемо повз палац Голіцина і завітаємо до унікального дендропарку, який також залишився у спадок з дворянських часів. Відшукаємо у його глибині залишки "Гроту німф", де колись був облаштований справжній театр, а в сяйві факелів влаштовувалися вистави, героїнями яких були перевдягнені у лісових німф дівчата.

Під час нашої подорожі ми переконаємося, що Тростянець з колись шоколадної столиці Сумщини перетворився на фестивальну, обійшовши в культурному плані навіть обласний центр. Тепер фестивалі, які відбуваються у місті, відомі й поза межами України. В туристичний сезон Тростянець відвідують до 10 тисяч туристів, малий та середній бізнес у місті отримує стимул – продати, нагодувати, поселити в готелі, відвезти на таксі тощо. Виручка залишається в кишенях тростянчан.

Також ми спробуємо зрозуміти, як архітектурні принади стали не лише історичною візитівкою міста, а й практичним способом заробляння популярності та грошей. Про те, як заробляють у Тростянці –незабаром.

Після Тростянця, не доїжджаючи наступної великої зупинки – Лебедина, заїдемо у старовинне козацьке поселення Бишкінь. Щоправда, шукати свідчення козацькоїдоби нині немає сенсу. Але тут є досить цікава Свято-Дмитрівська церква 1888 року побудови.

Цей храм пручається плину часу, зберігаючи себе навіть за відсутності покрівель і надійних засувів на дверях. Десь тут, на березі Псла, знайдено ще й рештки поселень бронзового віку… Але розшукувати їх не будемо, адже на нас чекає Лебедин

За "совітів" у лісах під Лебедином розташовувалися бази ядерних ракет, від яких досі залишаються під землею грандіозні бетонні ангари та шахти. Фактично, Лебедин багато років був військовим містечком, куди було обмежено доступ.

Серед тих, хто знав Лебедин за часів перебування тут навали радянських військових, мало знайдеться тих, хто б відмовився повернути ті часи. Бо порівняно з сьогоднішнім животінням на кошти бюджетників та пенсіонерів, ті часи справді відзначилися для міста будівельним та культурним бумом. Звісно, від того "буму" натепер залишилися лише недолугі будинки військового містечка, закопані у земну глибину бетонні ангари, легендарне підземне керосинове озеро біля військового летовища та сентиментальні спогади про колишнє процвітання цього насправді красивого та затишного містечка.

Між тим, Лебедин є доволі старим поселенням. Територія міста була заселена здавна, про що свідчать знайдені тут знаряддя праці та посудепохи бронзи, яка датується другим тисячоліттям до нашої ери. Тут же знаходили рештки поселення епохи Черняхівської культури.

Звісно, "комісарське" минуле міста навряд чимогло дати шансна збереження пам'яткам минулої доби. Але скрізь нашарування "радянщини" у Лебедини все ж проглядають рештки інших епох. На жаль, ці давні реліквії переважно залишаються занедбаними. Але їхню давню велич поки що не зруйнували ні час, ні варварські набіги неосвідчених вандалів.

Повернення в Суми з Тростянця і, тим більше, Лебедина, виглядає як занурення у цивілізацію. Тут турист, що вже трохи звик до провінції, потрапляє у місто з освітленими дорогами, світлофорами, театрами та ресторанами.

Однією з епох розквіту, по якій залишилося найбільше матеріальної спадщини, були часи цукрозаводчиків Терещенків. Саме їм місто має дякувати за унікальні будівлі та споруди, які досі можна побачити та доторкнутись руками, і які ще служитимуть багатьом наступним поколінням.

У Сумах спробуємо намацати древність найстарішої споруди міста – Воскресенського собору, який височіє тут з часів початку розбудови міста. В стінах храму, за легендою, замуровано рідну сестру засновника міста Кондратьєва, отаманшу бандитської зграї Марію. Потім спробуємо осягнути велич пізнішого, але не менш унікального Спасо-Преображенського собору, а також доторкнемося одного з головних об'єктів зі спадщини Терещенків – будівлі Кадетського корпусу.

Але то – забава на півдня. Тому спробуємо відкрити для себе Суми зовсім з іншого боку.

Це місто у списку мандрівника часто невиправдано залишається на останніх позиціях. Але досвідчені подорожуючі знають, що у Сумах поруч з найнижчими цінами на житло та харч можна отримати масу естетичного задоволення.

Тож Depo.Мандрівник пропонує переконатись, що конкуренція можлива не лише між людьми чи компаніями, а й між двома пішохідними вулицями; розібратись у хитросплетіннях трьох річок на одному квадратному кілометрі та переконатись, що найкрасивіші дівчата живуть саме у Сумах.